На передовій у Бахмуті катастрофічно бракує досвідчених військових.
Знімальна група ТСН, яка нині працює у Бахмуті, підтверджує інформацію, що росіяни йдуть штурмом відразу з усіх боків і зовсім не економлять солдатів. Йдуть малими групами, які складно виявити і ще складніше вибити, стрибають в окопи. Українські військові чинять шалений спротив, – пише ТСН.
У побитих посадках біля міста військові тягають снаряди для самохідних артилерійських установок і швидко відправляють окупантам. Над самим майже порожнім і поранений містом постійний дим. Поодинокі жителі пересуваються переважно велосипедами, пішки майже ніхто не ходить. “Дупа світу. Як живемо? Гуманітарку отримуємо, проблема зі світлом, ніщо немає – ні води, ні газу, ні Інтернету. з дому щойно рами виносив”, – каже місцевий мешканець.
Роздивитися, що відбувається у місті і навколо нього, можна в спеціально облаштованому підвалі на великому моніторі військових. Тут спостерігають, як місто штурмують по усій лінії і як нелегко бійцям на позиціях. “Накривайте щільним вогнем, їб**е цих під**в”, – дують накази військові.
Видно, як атакує ворог одразу на 4 позиції, підтягують всю можливу артилерію. Аби відігнати ворога і не дати зайняти наші позиції, насправді, відбувається щось неймовірне, коли на одній з позицій залишився один боєць і він не відступає. Видно, що людина хвилюється, але з позиції не йде. Всі нервують і стріляють по ворогу з усього чого тільки можна. Надію дає тільки одна фраза. “Підмога до вас вже виїхала”, – кажуть військові.
Прес-офіцерка Ірина Рибакова вже понад 5 років допомагає журналістам показувати війну і знімає її сама. У бахмутському підвалі пояснює, чому ми так відчайдушно боремося за кожен клаптик землі. “Десь діти є, бабусі, дідусі, коли буде окупація, вони можуть їх вбити, вони можуть з них познущатися, це боротьба за людей в першу чергу. Якщо говорити, що це війна ресурсів, то у росіян ресурсів більше – більше людей, більше техніки, більше снарядів, і вони не шкодують своїх людей і посилають на вірну смерть”, – каже вона.
Сержант Микола додає, що росіяни лізуть малими групами. “Враження, що вони просто не закінчуються – в день за штурмами на одну позицію – від 5 до 10 двохсотих і трьохсотих із їхнього боку. Вони все рівно лізуть і в день по кілька разів”, – каже він.
Тож командир Ярослав зазначає, як сильно на передовій не вистачає бійців – не нашвидкоруч мобілізованих, а гарно навчених. “Люди просять артилерію і не хочуть закапуватися, нічого, а так ми війну не виграємо, був би відбір кандидатів на військову службу, був би інший результат. Фланги справа і зліва просідають, мені здається, що Бахмут повторює історію Сєверодонецька”, – каже Ярослав.
Зараз його позиції атакують одночасно декілька невеликих груп противника, але це лише ускладнює задачу утримати позиції. “Вона маленькі, вони не привертають уваги – 8-10 людей, на них ніхто уваги не звертає, вони тихіші. Більш приховані в переміщенні”, – додає командир.
Військові тут мріють про невеликий відпочинок.
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини