«Цей текст треба повторювати щодня як молитву»: Жадан і ДахаБраха заспівали пісню, яка може стати другим українським гімном (відео)

Спеціально для проекту «Ковчег Україна: музика» найзнаковіший поет сучасної України Сергій Жадан розповів історію про Ноя на український лад. А ДахаБраха поклала цей символічний текст на музику

«Тримайте ще одну прем’єру», – написав Сергій Жадан на своїй сторінці у фейсбуці, повідомляє Волинь

Цей текст треба терміново вчити напам’ять і повторювати щодня як молитву:

Летить птах над чорною водою.  Кружляє птах над нашою бідою.

Над нашою свободою. Голос чоловічий чує за собою:

душе пташина, пташина тіне, земля єдина і небо єдине.

Небо над нами лише відчиняється, для нас із тобою все лише починається.

Нам іти за важкою бороною. Нам змагатися з нічною звіриною.

Нам на світанні слухати криниці. Нам доростати до липневої пшениці.

Пташе, пташе, вертайся додому. Нам обживати цю землю невідому.

Нам любити ці родючі долини. Нам прокидатися пізньої години.

Будеш, пташе, співати над полем. Ми все ще віднайдемо і все ще відмолим.

Ми все ще повернемо з того, що втратили. Головне, щоб птахи залишались крилатими.

Лети, пташе, над нічними берегами. Кричи, пташе, над гарячими снігами.

Лишай усе, що потрібно лишити. Це наша земля, ми тут будемо жити.

Птах повертається з гілкою вишні. Горять сузір’я – високі, всевишні.

Ми знаємо, хто ми і знаємо – звідки.

Землі торкається тінню пташиною. Назви цю землю потім Україною.

Наш корабель – важкий, ніби книга. Риба плавниками рухає стиха.

Півчі вгорі розгортають вітрила. Це наша богородиця з нами говорила.

Давній корабель навантажений скарбами. Впливає у поле з золотими снопами.

Здіймається рікою, великою, тривкою, такою тихою, глибокою такою.

Повільний корабель вантажений піснями темряву випалює сигнальними вогнями,

Пливе до нестями, пливе до знемоги. Шукає землю любові і тривоги.

Це наша земля, означена мовою, травою червневою, стежкою зимовою,

теплою колядкою, подібною до квітки. Ми знаємо, хто ми і знаємо – звідки.

Ідея і організація – Ярина Винницька, режисер монтажу – Оксана Линів.

«Це щось більше ніж трек, таке враження що, дивлячись на власне відображення у дзеркалі, я чую голос прадіда, що застерігає мене від майбутніх помилок. Таке враження, що за допомогою вас зі мною говорять мої предки, я так це відчув. Дякую, та як можна оцінити те, що є еталонно», – пишуть із захопленням коментарі люди.

Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини