Перша згадка про Львів пов’язана з… жінкою

764 роки далеко не точний вік міста. Дідусь “молодиться” і скинув століття-два. Це підтверджують археологи та історики.

До заснування Львова князем Данилом Галицьким на території міста вже існувало поселення. Тож насправді Львову стукнуло 900 або й усі тисячу років!

1256 рік, який вважаємо роком народження Львова, є лише першою письмовою згадкою про місто. А пов’язана вона була з… жінкою. Як пише літописець, «за гріхи наші і з вини окаянної баби» спалахнула пожежа у Холмі (місто за 150 км на північ від Львова, тепер належить Польщі). Та така, що «її було видно на полях белзьких зі Львова» («белзькі поля» – це, очевидно, долина Полтви між Замарстиновом і Збоїщами). Та що за баба була і чим вона завинила – історія замовчує.

До 1956 року офіційною датою заснування Львова вважали 1259 рік. Та це, як виявилося, була друга згадка про місто. А пов’язана вона була з монголо-татарським лихоліттям у Львові. «Князь Данило був не лише полководцем, а й державним мужем, – каже історик Львова Борис Мельник. – Очікуючи прибуття татаро-монголів, він створив мережу фортець. Одним із таких пунктів у 30-40-х роках ХІІІ ст. і стало безіменне село, яке отримало укріплення і назву Львів, на честь його сина Лева». Як свого часу зазначав у своїх працях керівник Львівської археологічної експедиції Олег Ратич, це древньоруське поселення існувало з ХІІ, а може, і з ХІ століття. Підтвердження цьому – знахідки під час розкопок. Здебільшого це уламки посуду. Їх вік фахівці визначають легко, адже кераміка кожної епохи має свої характерні особливості.

«Кераміку XII століття знайшли у районі площі Старий Ринок, коли розкрили поховання у костелі Іоанна Хрестителя (він чи не найстаріший у Львові), – розповідає Борис Мельник. – Це були поховання одне над одним, без домовин. Верхнє продатували точно – завдяки знайденій монетці 1667 року. А от найнижче поховання належало ХІІ ст. Це визначили за керамікою тієї епохи, яку не сплутаєш ні з чим».

За словами наукового співробітника Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Юрія Лукомського, кераміку XI століття знаходили на площі Підкови, біля Єзуїтського костьолу та на Замковій горі. Тож за спиною теперішнього пам’ятника Шевченкові жили люди ще до заснування Львова князем Данилом. «А під час нещодавніх розкопок на площі Ринок виявили окремі уламки посуду ХІ ст. навпроти входу до ратуші, – каже він. – Та позаяк це були поодинокі фрагменти і без прив’язки до певних об’єктів, не можна стверджувати, що поселення було саме біля мерії». Археолог Василь Оприско стверджує, що виявив кераміку ХІ ст. на вул. Вірменській.

Втім, люди обживали територію сучасного Львова, на березі Полтви, з давніх давен. «У Львові були представлені всі глибоко історичні епохи, – каже Юрій Лукомський. – Перші поселення з’явилися ще у кам’яному віці (палеоліті). Доказом цього є кістки мамонта, знайдені під час добування глини у кар’єрі на вул. Стрийській (біля теперішнього видавництва «Вільна Україна»). Про це писала газета «Діло» у 1913 році. Пізніше у різні роки знаходили рештки мамонтів на Погулянці, Зеленій, Личакові, Знесінні, Голоско. Нещодавно біля Чортової скелі поблизу Лисиничів археологи виявили сліди стоянки первісних людей, які побували тут ще 27 тисяч років тому. Ці дані опублікував дослідник Леонід Мацківий.

На Високому замку археологи знаходили рештки культури глинчастого посуду, синхронної з Трипільською культурою (V-III тисячоліття до н.е.). Вздовж правого берега Полтви (сучасна вул. Театральна і прилеглі квартали) локалізуються сліди поселення X-VIII століття до н.е. На рештки відповідної кераміки натрапили у середині 80-х років, коли прокладали комунікації.

На Високому замку, біля телецентру, знайшли уламки посуду і бронзове вістря стріли ранньої залізної доби (VI ст. до н.е.- ІІ ст. н.е.). Рештки кераміки цієї епохи відкопали і на місці теперішнього ринку «Добробут» та на вул. Науковій».

За матеріалами ras.