«Посол України»: як львів’янин підкорив Fасеbook і допомагає українцям

0
989

Остап Коркуна, який вісім років пропрацював у Facebook, у межах проекту «Я вірю в цю країну» розповів, як Україні найкраще комунікувати зі світом.

У 2009 році львів’янин Остап Коркуна взяв участь у фіналі змагання для програмістів TopCoder.com. Тоді ж його запросили на співбесіду у Facebook. Так випускник університету Франка потрапив на роботу в найбільшу соціальну мережу світу і став одним із перших українців, які потрапили в головний офіс компанії напряму з України.

Там він пропрацював більше 8 років. Але, крім того, у США Остап став активним учасником української діаспори та одним із засновників громадської організації Nova Ukraine. Tvoemisto.tv він розповів, чому почав займатися волонтерством, що мотивує іноземців допомагати Україні та про перспективи розвитку.

Building new Ukraine

«Це все почалося у кінці 2013 — 2014 році. Революція Гідності була для багатьох поштовхом до самоусвідомлення і розуміння, що ми можемо зробити для України. Я завжди кажу, що саме тоді зародилося громадянське суспільство — не тільки в Україні, а й за кордоном. Мабуть, я теж є продуктом цієї зміни», — розповідає Остап Коркуна.

У той період, каже він, в Україні відбувалися важливі трансформації, і йому та багатьом іншим українцям у діаспорі хотілося бути їхньою частиною та робити щось корисне для своєї країни. Коли Остап повертався в Каліфорнію після побиття студентів на Майдані, йому написав друг: «Бачиш, що відбувається в Україні? Треба щось робити, організовувати якусь акцію».

Уже за кілька днів вони ще з кількома знайомими заснували неформальну організацію «Майдан Сан-Франциско», яка діє і досі. Спочатку організували акцію біля посольства України, на яку зібралися кілька сотень людей, а далі — біля російського та німецького консульств і в різних людних місцях, аби привернути увагу до подій в Україні. Також вони передавали гроші на підтримку Євромайдану.

«У певний момент ми зрозуміли, що на цій хвилі піднесення, підтримки людей потрібно зробити щось більш постійне. Тож частина тих, хто організовував «Майдан Сан-Франциско», заснували офіційну неприбуткову організацію навесні 2014 року — Nova Ukraine, гасло якої — “Building new Ukraine”», — каже Остап.

За його словами, засновники організації окреслили відразу три напрямки діяльності, які досі не змінилися. Перший — культурна дипломатія, а саме поширення інформації про Україну за кордоном. Другий — гуманітарна допомога найбільш вразливим верствам населення, і третій — допомога розвитку громадянського суспільства.

«У третьому — напевно, найважливішому напрямку, — у нас чітко окреслилася підтримка освітніх проєктів, оскільки це інвестиція в майбутнє», — говорить він.

Проєкт має масштабуватися

Робота над проєктами в Nova Ukraine триває постійно. Раз на 2-3 тижні члени організації збираються на наради, а ключові рішення — чи підтримувати проєкт, яку суму на нього виділити, як співпрацювати — ухвалює рада директорів, до якої входить Остап.

«Ми вже маємо репутацію, тому по допомогу до нас звертаються досить часто. Звичайно, усім допомогти ми не можемо, тому при відборі проєктів керуємося кількома факторами. По-перше, вони мають відповідати нашим цілям. По-друге, для гарантії хтось із нас повинен особисто знати людину, яка займається проєктом. Донори довіряють нам гроші і сподіваються, що їх витратять не на шахрайство і що проєкт дійсно реалізується. По-третє, він має масштабуватися. Ми не є величезним фондом — щорічно збираємо і витрачаємо на проєкти 100-150 тисяч доларів. І цей бюджет потрібно правильно розподілити. Тому ми ніколи не беремося за проєкти допомоги конкретній людині, але беремо ті, які можуть допомогти одразу багатьом», — пояснює він.

Саме такими є проєкти львівського «Охматдиту» — обладнання, яке закупили за допомогою Nova Ukraine, допоможе сотням дітей. Остап розповідає, що з лікарнею вони співпрацюють вже приблизно три роки, і вже встигли зробити кілька фандрейзерів — зокрема, придбали обладнання для бронхоскопії, на яке зібрали 7 тисяч доларів приблизно за тиждень. Пізніше вже за допомогою іншого фандрейзеру докупили для нього оптику.

«В “Охматдиті” в нас є контакт — неймовірна ентузіастка Андріана Мальська, яка там працює і яка мала підтримку колишньої головної лікарки Мар’яни Возниці. На мою думку, все взагалі тримається на таких людях. Так, ми можемо дати гроші, але якщо на місці немає людини, яка реалізує проєкт, наша праця є даремною», — розповідає Остап.

Гроші на проєкти залучають по-різному. Окрім фандрейзерів, організація має певний бюджет, що формується з пожертв тих людей, які вже знають організацію і дають гроші не на конкретний проєкт, а на її діяльність загалом. З цього бюджету Nova Ukraine може виділяти гранти відразу. Зокрема, для відеостудії медіа-хабу «Твоє місто» організація частково збирала гроші на фандрейзері, а ще частину виділила грантом.

Щоб тобі довіряли, ти сам мусиш стати вразливим

Nova Ukraine підтримують різні донори. Оскільки організація розташовується в Каліфорнії, багато підтримки є від тих, хто працює в ІТ. Деякі великі компанії, приміром, Google та Apple, подвоюють пожертви своїх працівників. Є кілька людей, які підписалися на регулярні пожертви. Також на кожному проєкті є свої групи донорів, яким важливо підтримати саме конкретний проєкт, тому в Nova Ukraine намагаються підтримувати різні сфери — аби дати людям долучитися до того, що їх найбільше цікавить.

«Для нас тут важливою є не стільки сума, яку вони нам дають, а довіра, яка за цим стоїть: людина нас побачила і захотіла постійно допомагати Україні. Довіра — це складно. Щоб тобі довіряли, ти сам мусиш стати вразливим, ризикнути. Довіра не досягається миттєво», — каже Остап.

Більшість донорів організації — українці чи вихідці з України, але є й іноземці, у першу чергу — американці. На думку Остапа Коркуни, в іноземців бажання допомагати іншим країнам з’являється тоді, коли є розуміння, що в їхній країні все нормально.

«Я сподіваюся, що й ми доростемо до того, що нам не потрібно буде сильно допомагати Україні, і ми самі будемо долучатися до проєктів, приміром, в африканських країнах», — говорить він.

За його словами, завоювати довіру американця ще важче, ніж українця. Тому у своїй роботі Nova Ukraine фокусується на тому, щоб пояснити, чому це важливо. Крім того, усю комунікацію організація веде переважно англійською — аби бути максимально відкритою для всіх.

«Усі речі ми намагаємося робити певною мірою інклюзивними — щоб американець, який прийшов на нашу подію, не відчував себе зайвим і розумів, що відбувається, адже інакше вдруге він вже не прийде. До всіх проєктів ми додаємо контекст», — пояснює Остап.

Він додає, що армії Nova Ukraine не допомагає — лише ветеранам. Хоч і не напряму, але організація фінансується з бюджету США — тому що люди списують кошти на благодійність з податків. Допомагаючи військовим іншої країни, вона може втратити свій неприбутковий статус. Натомість допомагати армії може «Майдан Сан-Франциско» — неофіційна організація, — і це, за словами Остапа Коркуни, одна з основних його ролей зараз.

«Зібрані на акціях “Майдану Сан-Франциско” кошти ми передаємо на підтримку армії. Наприклад, ми збирали на тепловізори для “Повернись живим”. Звичайно, ми не можемо купити якісь засоби військового призначення тут і передати в Україну, але ми можемо збирати гроші і підтримувати когось персонально. Є люди, з якими є налагоджений контакт, — крім “Повернись живим”, це різні волонтери, «Комбат UA», Ігор Федірко, Борис Пінчук», — розповідає він.

Не уявляю себе без України

Рішення піти з Facebook для Остапа не було миттєвим. Він хотів зрозуміти, чим хоче займатися сам, а працюючи в компанії, каже, це було складно зробити, адже роботу вже й так маєш. Під час своєї відпустки консультував українську компанію Macpaw. У Facebook Остап був технічним керівником команди, проте хотів спробувати себе в ролі лідера загалом для компанії. З березня він працює в компанії People.ai, що спеціалізується на автоматизації продажів і має інженерний офіс у Києві.

«Коли я звільнявся, у мене не було чіткого розуміння, скільки триватиме така відпустка. Я багато інвестував у себе, більше часу приділяв Nova Ukraine, хоч спершу навіть цього не помітив. Це як сполучені посудини: ось тут у тебе звільнилося місце — і воно одразу заповнюється чимось іншим», — розповідає Остап Коркуна.

Крім волонтерства, його з Україною пов’язує ще багато інших проєктів. Він намагається приїжджати додому 3-4 рази на рік, щоб не втрачати контакт з людьми, адже має багато рідних та друзів тут. Під час таких поїздок його часто запрошують на різні виступи, зокрема, перед студентами.

«Коли буваю у Львові, завжди намагаюся зайти в УКУ — там прекрасні люди і сильна енергетика. Минулого приїзду я мав два виступи саме в УКУ. Не забуваю і про альма-матер — у вересні виступав перед студентами ЛНУ. Я радо спілкуюся зі студентами і фахівцями, ділюся досвідом — може, він комусь стане у нагоді. Я відчуваю сильний зв’язок з Україною і не уявляю себе без можливості його підтримувати», — каже Остап.

Усе, що у нас є класного, треба експортувати

На відкритій зустрічі в Центрі підприємництва УКУ він розповідав про принцип «disagree, than commit», який означає, що можна не погодитися з ідеєю, але члени команди мають обов’язок її реалізовувати. Тобто важливо об’єднуватися у роботі, навіть якщо не все до кінця подобається.

«Я бачу, що українці дуже добре об’єднуються навколо спільного ворога. Але це не те, що дозволить збудувати сильну державу. Боротьба вимагає багато енергії, і коли вона закінчується, то люди втрачають спільний знаменник», — говорить Остап Коркуна.

Але, на його думку, копіювати досвід інших країн не варто — слід реалізовувати власний сценарій. В Україні є багато можливостей для оптимізації рутинних процесів, каже він, наприклад, документообігу. Ще одна позитивна річ — це децентралізація, яка значно спрощує реформування, адже робити глобальні зміни по всій країні — надзвичайно складно. Набагато легше це зробити локально, а потім позичати цей досвід іншим.

«Дуже ризикований підхід — говорити про те, що в Україні є щось таке унікальне чи краще, ніж у західних суспільствах. Це хороше повідомлення назовні, але всередині країни це дуже небезпечно, бо стримує від росту. Усе, що у нас є класного, треба експортувати. На імпорт має бути інше повідомлення — де нам треба рости», — переконаний Остап Коркуна.