Іван Якович оселився на Дніпропетровщині.
У 88 років пішки під обстрілами вийшов з окупації, бо не хотів брати російський паспорт. Іван Вівсяник з Донеччини розповів: окупанти погрожували розстріляти, відібрали українські документи. Тож він наважився уночі втекти з Очеретиного з однією сумкою, понад шість годин ішов пішки, а потім попутками дістався Покровська. Вже там попросив про допомогу. Евакуаційники доправили пенсіонера до Дніпра, – пише ТСН.
Іван Вівсяник розповів, чому вирішив піти з окупованого села
Втекти з окупації, попри вік і стан здоровʼя, пан Іван вирішив без вагань, щойно усвідомив: окупанти змушують взяти російський паспорт.
“Я – українець! Чого мені кудись їхати, щось брати. Я не хотів. Куди вагатися? Треба було виходити і все. Вже усе видно”, – каже 88-річний Іван Вівсяник.
Український паспорт і навіть ідентифікаційний код окупанти відібрали. Ще й постійно наводили на літнього чоловіка зброю.
“Кажу: я піду. А він каже: ти сматрі, а то я тобі сєйчас пулю в лоб. Ну і все. Йшли по вулиці. Кажуть: предʼявляйте паспорт. Я предʼявляв. Дав їм. Забрали”, – каже Іван Вівсяник.
Інженер за освітою, все життя працював у науково-дослідних інститутах у Донецьку, потім налаштовував обладнання в шахтах під землею. Та коли вийшов на пенсію, облаштував будиночок в Очеретиному. Згадує, як плекав рідкісні сорти винограду й томатів, допоки не розпочалося повномасштабне вторгнення. Його обійстя знищене обстрілами.
Як вирішив втікати, все життя зібрав в одну торбинку. Єдиний документ, що не забрали окупанти – пенсійне посвідчення, рушник, набір для гоління та старе автомобільне дзеркало, щоб навіть втікаючи, таки приводити себе до ладу.
Вийшов о четвертій ранку і в темряві попрямував у бік Покровська, вигадуючи, як обхитрити окупантів. Шість годин пішки, ще й під обстрілами, подолав понад двадцять кілометрів, допоки не зустрів на дорозі водія, який зголосився підвезти. Потім пана Івана забрали евакуаційники, що вивозять цивільних жителів з гарячих точок.
Де прихистили дідуся
“Дідусь був трошки виснажений. Трошки – це мʼяко кажучи. Виходив він з окупації з пригодами, потрапляв під обстріл. Таких людей багато. Це випадки, коли люди чекають до останнього, сидять вдома та гадають, що це їх мине. Але це омана”, – каже евакуаційник Роман Бугайов.
Нині в центрі для евакуйованих у Дніпрі пан Іван оговтується після пережитого. Йому вже допомагають відновити документи. Керівниця центру каже: попри почесний вік, Іван Якович – самостійний і прагне активного життя.
“Хоче на землі поратися. Цілком можна взяти будиночок і займатися господарством. Напевно, ще й супутницю! Має успіх у наших бабусь і не бабусь, тому, я думаю, хвилюватися не треба. Самостійна людина – він одразу себе показав”, – каже керівниця Центру тимчасового розміщення Ольга Волкова.
Ще збиратиме врожай томатів і винограду, бодай і на Дніпропетровщині, певен Іван Якович.
