“14.10.2019, Київ, метро, я їду по формі на Майдан… Порожні погляди. Люди відводять очі…” – ветеранка АТО

0
10405

“Тут мав би бути якийсь серйозний пост про нашу з дівчатами-ветеранками поїздку до США у рамках проекту #Ambassador #VeteranDiplomacy, але його не буде. Буде моя рефлексія на вчорашній День Захисника…”

Про це на своїй сторінці у Facebook пише офіцер-вихователь і командир першого жіночого взводу в Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна Юлія Микитенко:

“Мене вчора накрило. Добряче так. Накрило подвійно. У мене стався культурний шок після повернення з США і вилізла на поверхню образа на суспільство.
Протягом всього перебування у Вашингтоні ми з дівчатами були у формі української армії. І до нас підходили люди зі словами “Thank you for your service”. Ми не були одягнені у форму військових США, ми були жінками, по нас не було видно, що ми маємо бойовий досвід. Але тим не менше люди підходили і дякували. Питали, чи можуть чимось допомогти (поліція Вашингтону). Мені подякувала за службу молода жінка у вбиральні House of Representatives. Я дякувала, втуплювала погляд у підлогу і намагалась зникнути.

14.10.2019, Київ, метро, я їду по формі на Майдан у Інститут пам‘яті на дискусія «Жінка у війську». І нічого. Порожні погляди, які ковзають по мені. Деякі зупиняють свій погляд, але швидко відводять, коли я дивлюсь в очі. І єдина моя думка була «Боже, ну будь ласка, ну хоч хтось. Ну будь ласка. Дякую за службу. Приклади руку до серця. Покажи, що ти знаєш, завдяки кому маєш вихідний»… і знаєте що?) Дива не сталось.
Після дискусії я переодяглась у цивільний одяг, закинула сумку з формою на плече, і поїхала додому з повними очима сліз. Десь глибоко в душі сміючись зі своєї дитячої образи) бо безглуздо вимагати від суспільства того, чого воно не вміє, як безглуздо від школяра початкових класів вимагати будову атому. Я розумію. Розумію, що ще багато треба робити, треба навчати наше суспільство, навчатись самим. Але інколи прослизає) нащо я то все пишу?) якщо дочитали до кінця, не соромтесь, дякуйте за службу. І неважливо воював/ла, якщо людина одягла форму, вона апріорі готова стати на захист. Себе, вас, країни. Форма зобов‘язує. Тому, будь ласка) для когось ваш жест може бути всім.”

Тут мав би бути якийсь серйозний пост про нашу з дівчатами-ветеранками поїздку до США у рамках проекту #Ambassador…

Gepostet von Юлія Микитенко am Dienstag, 15. Oktober 2019

Алла Гунченко для Україна Неймовірна

Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.