Вірменська вулиця — одна з найдавніших у Львові, адже постала одночасно з з формуванням середньовічного Львова в межах оборонного муру. Також Вірменська — одна з найдовших вулиць середмістя. Починалася вона від Краківської і впиралася в забудову Домініканського монастиря.
Відрізок між вулицями Театральною та Краківською приєднали до Вірменської у 1871 р. До того відрізок називався мав назви: Пекарська, Тринітарська, Академічна або Університетська. З часу утворення на поч. ХІХ ст. сучасної вулиці Лесі Українки вулицю стали називати Нижчою Вірменською, а вірменську — Вищою Вірменською. В часи німецької окупації вулиця носила назви Бюрґерштрассе та Вельфенштрасе.
Забудова Вірменської вулиці ХVІ-ХVІІІ ст. здебільшого була дво- та триярусна, і лише під кінець ХVІІІ ст з’являються чотириярусні кам’яниці. Більшість будинків були мурованими, невелика кількість — дерев’яними. Напівдерев’яними були верхні поверхи та дворові флігелі. Багато будинків мали широкі в’їздні брами для сполучення з господарським подвір’ям. У деяких кам’яницях вони збереглися до сьогодні, а на інших після реконструкції залишилися лише сліди аркових отворів.
Внаслідок пожеж, що завдавали великої шкоди, Вірменська вулиця неодноразово відбудовувалася. Зокрема, у 1748 році горів вірменський квартал, починаючи від монастиря вірменських бенедиктинок, а у 1778 році сталася пожежа, внаслідок якої згоріла всі вулиця аж до Домініканського монастиря.
На Вірменській вулиці, розташована одна з найцінніших архітектурних пам’яток Львова — Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці. Споруджено храм, за даними різних дослідників, протягом 1356-1370 рр. на кошти вірменських купців Якова з Кафи та Паноса Абрагамовича. Святиню будували на місці дерев’яного вірменського храму за зразками давніх вірменських церков. Собор кілька разів перебудовувався і в його архітектурі знайшли своє відображення стилістика ренесансу (нава, аркада), бароко (скульптура в екстер’єрі), історизму (фасад від вул.Краківської), ар деко (розписи в інтер’єрі).
Ділянку перед південним фасадом храму, відділену огорожею від вул.Вірменської, займав даній вірменський цвинтap, на якому збереглися вірменські надгpoбки, датовані ХVІ-ХVІІІ ст.
Від вул.Вірменської в ніші огорожі вміщено скульптуру Богородиці (1664 р.) з колишньої Краківської брами. В західній частині колишнього цвинтapя притулена до муру дерев’яна каплиця «Голгофа» з ХVІІІ ст.
© —photo-lviv.in.ua/
З боку вул.Вірменської стоїть вежа-дзвіниця, споруджена у 1571 році за проектом архітектора Петра Красовського на місці старої дзвіниці ХІV ст. Бляшане завершення вежі походить з ХІХ ст. Вежа триярусна, з проходом у нижній частині, де зараз розташована галерея «Зелена канапа».
Декілька цікавих фактів з історії кам’яниць по вул. Вірменській.
У будинку № 2 за польських часів був робітничий спортивний клуб трамвайників і металістів, а під № 3 — друкарня Бодека. У 50-х роках за цією адресою містилася меблева артіль «Червоний промінь». У будинку № 5 за Польщі розташовувався ресторан Гелльрайха.
Житлових будинків № 6 та 8 сьогодні не існує, через аварійний стан їх знесли в кінці 20-х на початку 30-х років ХХ ст. А до того тут містилися готель Ґуттмана і Польська радіофонічна спілка «Тефаґ» з магазином грамофонів і грамплатівок Клягсбальда.
Кам’яниця за адресою Вірменська, 7-9, що розташована ліворуч дзвіниці є колишньою резиденцією архієпископа. Тут також знаходилися канцелярія, бібліотека та архів архієпархії. Між будинком та собором пролягала вуличка Вірменська Вужча, яка вперше згадується у 1598 р. І хоча зараз її офіційно не існує, нею можна й сьогодні переходити між вулицями Вірменською та Лесі Українки.
Кам’яниця під №12, що стояла на розі перетині Краківської та Вірменської запам’яталась як будинок-в6ивця. В 1922 році ця будівля завалилась, пoxoвавши під своїми уламками кілька десятків людей. Зводити нові будівлі в цьому місці поляки так і не наважились. У 1943 році на цьому місці німці poзстpiлювали людей.
Після війни тут облаштували спортивний майданчик, який згодом став дитячим. Уже в роки перебудови тут почав свою діяльність імпровізований ринок «Вернісаж», який згодом перекочував на своє теперішнє місце.
У 2007, 2010 та 2011 роках тут проводилися розкопки під час яких фахівцям вдалось віднайти добре збережені рештки фундаментів кам’яниць, а також рештки давньоруської доби (приблизно XII-XIII ст.) у вигляді уламків кераміки та прясельця із рожевого шиферу, а також два скарби – срібний металобрухт та монети австро – угорської доби, найдавніша з яких датувалась 1914 роком. Зараз на цьому місці будують готель.
Будинок № 13, у сучасному вигляді, звели у 1783 року на місці двох старих камяниць. Це один з кращих будинків палацового типу в стилі бароко, який, за винятком окремих декоративних деталей, зберігся у незмінному вигляді від часу побудови. Незначні ремонтні роботи відбулися 1909 року.
У 1859 році за цією адресою розташовувалась фінансова прокуратура, 1929 року – Товариство «Релігійна бібліотека» з друкарнею, від 1933 – Архидієцезіяльна спілка вірмен.
Будинок № 14 збудований у ХVІІ ст. та кілька разів перебудований у ХVІІІ-ХІХ ст. Від 1840 року належав українському історику Денису Зубрицькому. Його донька Станіслава, котра мешкала у Кракові, перед смepтю записала кам’яницю греко-католицькій капітулі з умовою, що дохід з неї буде йти на виховання дівчат. Бібліотеку Зубрицька записала історику Антону Петрушевичу.
Будинок № 16 був побудований на парцелі трьох менших кам’яниць у 1792 році (у 1801 році надбудовано четвертий ярус будівлі). А до того в одному із будинків мешкала відома вірменська родина малярів Богушів. Павло Богуш створив фрески у Вірменському соборі та малював ікони для католицьких костелів. Його син Шимон Богушович займався оформленням інтер’єрів ратуші, арсеналу, Латинської катедри.
У 1768 році будинки придбав Теодор Дзержбицький, котрий у 1776році винаймав їх Якову Ґодзембі Варженському і відомому друкареві Антону Піллєру. За польських часів тут містилася Перша львівська гуртівня cпиpтних напоїв і електротехнічне підприємство «Ампер» Зеха.
За адресою Вірменська, 19 до сьогодні працює відома кав’ярня «Вірменка», що була надзвичайно популярною серед львівських і заїжджих неформалів та представників молодіжного середовища у 1980-90-х роках, а за польських часів у цьому будинку працював майстер біжутерії Бадер.
Будинок під № 20 було збудовано у середині ХVІ ст. італійським архітектором Петром з Лугано. У 1898 р. здійснена реконструкція кам’яниці за проектом архітектора Івана Левинського. З 2008 року у лівому крилі будинку знаходиться ресторан «Гасова лампа».
Одним з найцікавіших будинків на цій вулиці є кам’яниця під номером 23. У 1764 році цей будинок було перебудовано з двох в один. У 1882 році місто викупило будівлю, щоб влаштувати тут Школу ім. Григорія Пірамовича – від вул. Вірменської і Школу ім.М.Шашкевича – від вул Скарбівської (сучасна Лесі Українки), остання була тоді єдиною міською школою з руською (українською) мовою навчання.
Будинок було відновлено і, ймовірно, тоді на фасаді з’явилися рельєфи із зображенням пір року і зодіакальний фриз роботи скульптора Гаврила Красуцького. Власне через таке оздоблення львів’яни називають кам‘яницю – «Будинок пір року».
В 1930-х роках в кам’яниці була майстерня Януша Вітвіцького, де виготовлялася пластина панорама Львова ХVІІІ ст. Зараз тут навчальний корпус Академії мистецтв.
У будинку під № 25 свого часу розміщувалося українське ремісниче товариство «Зоря», засноване 1884 року за участю архітектора Василя Нагірного, а у 50-х роках ХХ ст. був ремонт взуття.
Будинок № 27 постав на місці двох менших кам’яниць, що згоріли під час пожежі 1782 року. У 1887 році на другому ярусі будівлі знаходилося товариство «Просвіта». За польських часів тут розміщувалася фабрика дзеркал Бика.
Вулиця закінчується брамою, за якою під склепінням проїзду, влаштовано виставковий зал Мистецького об’єднання «Дзиґа», який переїхав сюди з Порохової вежі влітку 1996 р. До 1939 року тут були приміщення храму Божого Тіла, згодом, у 50-х роках, база готового одягу, бакалійний склад та склад Облкниготоргу.
У 90-х роках ХХ ст. вул. Вірменську від вул. Театральної перекрили шлагбаумом.
Джерело: Фотографії старого Львова
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
