Галичина – це не тільки яскравий національний колорит, разючі контрасти, та гостинність. Галичани протягом довгих років також творили самобутній та неповторний фольклор: пісні, вірші, перекази… Неабиякою популярністю користувалия і жартівливі вислови віршованої форми, які дістали назву “приповідки”.
Зібрані Григорієм Ількевичем і видані у Відні у 1841 році приказки цього регіону отримали назву «Галицькі приповідки».
«Прекрасна збірка», — так назвав цю працю Іван Франко.
Після знаменитої «Русалки Дністрової» це була друга книжка написана народною мовою і перше окреме книжкове видання українських народних прислів’їв і приказок.
* Аби лиха не знати, треба своїм плугом та на своїй ниві орати.
* А ти з вoдки? — Я не з вoдки, я з доброї гopiлки.
* Без божої волі і волос з голови не спаде.
* Бзди (пробачте ми чесни люди) тому, що носа не має.
* Блаженна вода не мутяща ума.
* Більший чоловік громада, як пан; Громада великий чоловік.
* Багатому чорт діти колише.
* Багач рідко в гаразді жиє.
* Бог не детина, слухати дурного Литвина.
* Бог не скорий, але лучен.
* Бог не трубить, коли чоловіка гу6ить.
* Брехливу собаку дальше чути.
* Бувай здорова як риба, гожа як вода, весела як весна, робоча як пчола, а богата як земля святая.
* Біда з бідою ходить.
* Великая руська мати.
* Великоє дерево поволи росте.
* Взяв го дідько за старий довг.
* Власне лайно (шановавши слухи вашії) ні смердить, ні пахне.
* В ночі всі коти бурі, а всі корови сірі.
* Вовка ноги годують.
* Вода все сполоще, лиш злого слова ніколи.
* Волос сивіє, а голова шаліє.
* Волієш свої воші 6ити, ніж чужі гроші лічити.
* Ворон воронові ока не виклює.
* В пригоді познавай пріятеля.
* В чоботях ходить, а босії сліди робить.
* Гадина в єго словах дихає.
* Гадка за горами, а смерть за плечами.
* Гірка гостина, коли лиха година.
* Гість першого дня золото — другого срібло — третього мідь, а четвертого до дому їдь.
* Голова не до ради, а зад не до крісла.
* Голодній кумі, хліб на умі.
* Горе дворови, де корова розказує волови.
* Господи! Злізь та подивися.
* Гуляй душа без кантуша, шукай пана без жупана.
* Дав би’м на молебен, але’м сам потребен.
* Дав єсь Боже тому, що не може, а я би змог, та не дав Бог.
* Дай мені Боже той розум на перед, що Русинові на послід.
* Де Бог церкву ставить, там дідько коршму; де громада церкву ставить, там пан коршму.
* Де велика рада, там рідкий борщ.
* Де люблять, не части, де не люблять, не ходи.
* Де си двох бьє, там третій за калитку бере.
* Де ся тія часи діли, коли самі ковбаси до губи летіли?
* Де сам чорт не зможе, там бабу пошле.
* Дитину люби як душу, а труси як грушу; серцем люби, а руками гнети.
* Добре слово стоїть за завдаток.
* Доброго коршма не зіпсує, а лихого і церков не направить.
* Догана мудрого больше стоїть , як похвала дурного.
* До міста по гроші, а на село по розум.
* Дурень нічим ся не журить: горівку пьє і люльку курить.
* Дурний і в Кієві не купить розуму.
* Дурний, коли мовчить, то за мудрого уходить.
* Єго тіло не даст уже тіні.
* Єдин кот стада мишій не боїться.
* Єдин муж в дол, а другий в дом.
* Єдин плаче -другій скаче.
* Єдна ластовка не робить весни.
* Єдні дідьки боються хреста, а другії батога.
* Є розум над розум.
* Єще на тоє в великій (вічовий) звон не звонили.
* Єще ся той не уродив, жеби всім догодив.
* Жеби мог, тоби го в лижці води утопив.
* Живот товстий, а лоб пустий.
* Забагає му ся печеного леду.
* За єдиного винного сто невинних гине.
* За ким Бог, за тим і люде.
* За правду бьють, а за неправду і діди пьють.
* Згода дом будує, а незгода руйнує.
* Звон до церкви скликає, а сам в ній не буває.
* Здох як пес — кром души святої.
* З єдного дерева хрест і лопата.
* Зла іскра все поле спалила і сама згасла.
* Зо злої трави не буде доброго сіна.
* Золото, срібло губу затикає.
* Золотий ключ до кождих дверів придастся.
* Із нехотя з’їв вовк порося.
* І малії камінці роблять синці.
* І на мудрім дідько на лису гору їздить.
* І пес за ним не завиє.
* І риба не плине проти бистрій воді.
* І стіни мають уха.
* І смілого пси кусають.
* І у владики два язики.
* І чортови треба часом свічку запaлити.
* Казав пан «кожух дам» — та єго слово тепле.
* Казав сенека: стой собі здалека, та потакуй.
* Карає Бог старії кости за гріхи в молодости.
* Кілько світа, тілько дива.
* Кот ловний, хлоп мовний всюда поживиться; кот не ловний, хлоп не мовний оба ледащо.
* Коби’сь пустив свої уха на торг, вчув би’сь богато о собі.
* Кого гад укусив, той і глисти боїться.
* Кого ся біда вчепить з ранку, того держиться аж до останку.
* Кожда дівка гарна, котра заручена.
* Кожда корова своє теля лиже.
* Кожда пригода до мудрости дорога.
* Кождий когут смілий на своїм смітью.
* Кождий має свого моля, ‘же го гризе.
* Кождий небожчик добрий.
* Козак з біди не заплаче.
* Коли гроші говорять, то всі мусять губи постулювати.
* Коли йдеш до вовка на обід, бери пса з собою.
* Коли любишь, люби’жь дуже, а не любиш, не жартуйже.
* Коли моє не влад, то я с своїм назад.
* Коли місяць в серп, то чаровниці ідуть на границі.
* Коли пса бьють, най собі кози на розум беруть.
* Коли страшиш, сам не бойся.
* Коли’сь в свободі, гадай о пригоді.
* Коли ся риба ловить, тогді хліб не родить.
* Коли тревога, то до Бога; а по тревозі, забуде о Бозі.
* Коли хочеш пріятеля позбутися, то му позичь грошей.
* Коли шукаєш ради, стережися зради.
* Колос повний гнеся до землі, а пустий до гори стирчить.
* Кому весільє, а курці смерть.
* Кому ся веде, тому ся й когут несе.
* Конець діло хвалить.
* Коня кирують уздами, а чоловіка словами.
* Котрий пес богато бреше, той мало кусає.
* Каркала ворона, як горі летіла, а як долів летіла, то й крила опустила.
* Кривда людська боком вилазить.
* Кривого дерева в лісі найбільше.
* Кpoв не вода, розливати шкода.
* Кума не 6ити — гopiлки не пити.
* Кум красно говорить, але кривий писок має.
* К@рві плюй в очи — вона каже, що дощ йде.
* Ласкаве теля дві корови ссе, а буйне жадної.
* Лежачи і камінь мохнатіє.
* Лежух лежить, а Бог му долю держить.
* Лехко прійшло, лехко й пошло.
* Лижи мені губи, коли горкі, а сли солодкі, то сам злижу.
* Лихє доброго не любить.
* Лиха то радость, по котрій смуток настає.
* Лутша соломяна згода, як золота звада.
* Лутше давати, ніж брати.
* Лутше дома, ніж на празнику.
* Лутше з добрим згу6ити, як з лихим найти.
* Лутше кривду терпіти, як кривду чинити.
* Лутше одно око своє, ніж чужії оба.
* Лутшій дома горох, капуста, ніж на войні курка тлуста.
* Лутшій мудрий, хоть лихій, як добрий, а дурний.
* Лутшій пияк, ніж дурак.
* Лутшій розум прирождений, як научений.
* Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить.
* Люльки й жінки нікому не позичай.
* Людська кpoвця не водиця, розливати не годиться.
* Має тилько гадок як пес стежок.
* Маханьє за 6итьє не рахується.
* Медведя коли вчать танцювати, то му на сопілку грають.
* Межи двома своїми сокира згинула.
* Мовчене де схочешь, то поставишь.
* Мpyть люде і нам то буде.
* Мудрій голові досить дві слові.
* Нагинай гиляку, доки молода.
* На двоє баба ворожила; або вмре, або буде жила.
* Надіявся дід на обід, то без вечері ліг спати.
* Най не буде від Бога гріху, а від людей сміху.
* На однім місці и камінь порастає.
* Напасть на гладкій дорозі здибле.
* На похиле дерево і кози скачуть.
* Научить біда ворожити, коли нема що в губу вложити.
* На чиїм возі їдеш, того пісеньку співай.
* На чужій ниві все ліпша пшениця.
* Нащо здорову голову под Євангелію класти.
* Нащо ти другого Бога взиваєш, коли свого маєш.
* На Юра — Івана, на рахманскій (брахманський?!) великдень.
* Не буде Галя, буде другая.
* Не будутся за ним звони роз6ивати.
* Не будь солодкий бо тя злижуть, не будь горкій, бо тя сплюють.
* Не всякому духу вір.
* Не виводи вовка з ліса.
* Не говори пишно, аби ті на зле не вийшло.
* Не дай Боже з Івана пана.
* Не за нас то настало, не по нас перестане.
* Не замітай чужои хижи, смотри чи твоя заметена.
* Не за тото 6ито, шо ходила в жито, але за то, що дома не ночовала.
* Не заходи з дідьком в заклад.
* Не з віка каліка — не до смерти пан.
* Не йди борзо, бо на біду найдешь; не йди поволи, бо біда тебе найде.
* Не кажи злодій, поки ‘сь за руку не схопив.
* Нема злого — жеби на добре не вийшло.
* Нема ліпшого чоловіка над мене — нема горшого пса над мене.
* Нема ліса без вовка, а села без лихого чоловіка.
* Нема нині в нікім правди, йно в Бозі, та в мені трошки.
* Нема нічого без «але» — нема приповістки без правди.
* Нема слободи, як на Україні.
* Нема смерти без причини.
* Не позичай, злий обичай, як воддає, то ще лає.
* Не поможе кадило, коли бабу сказило.
* Не продавай вовка, ажь го забьєшь.
* Не рада коза торгу, а кури весілю, та мусять.
* Не скропиш того свяченов водов.
* Не тогди меча шукати, коли ся треба потикати.
* Не умер — болячка го вдавила.
* Не чудно, що конь здох, але хто дав псам знати?
* Нового не запроваджай, старовини держись.
* Нужда закон ломить.
* Нім сонце зійде, роса очі виїсть.
* Ніхто не знає- лиш дід, баба і ціла громада.
* Нічого собі не винни’смо, йно добре слово.
* Обіцяв Бог дати, але казав чекати.
* Обіцянка, а не данка, дурному радість.
* О вовку помовка, а вовк у кошарі.
* Оглядайся на задні колеса.
* Огонь а вода добрі служити, але лихі пановати.
* Огонь святий — мстится, як го не шануєш.
* Ой жур, мати жур, ліпший Русин, як Мазур.
* Орел не пристає з воробцями.
* Остання річ вовком орати.
* Острить зуби, як кіт на сало.
* Отець по батьківськи поб’є, по батьківськи й помилує.
* Отечество на язиці, а в серци облуда.
* От так по козацьки, нема хліба, їсти пляцки.
* О умерлим добре говори, а нє, то мовчи.
* Очі би їли, а губа не хоче.
* Пан Бог дав купця, а чорт розгудця.
* Пан Бог старий господарь.
* Пан с паном, а Іван з Іваном.
* Панич — не знав нич, но єдно письмо, тай то му з голови витрясло.
* Пан лупить хлопа, як скопа, а дідько пана, як барана.
* Панська ласка до порога.
* Панство в голові, а воши за комніром.
* Пани б’ються, а мужиків боки болять.
* Пани скубуться, а подданих чуби болять.
* Пани як дурні, що хотять, то роблять.
* Пані на цілі сани, та ще й ноги висять.
* Пек ти осина — ги на тя — пропавби’сь, не снив би’сь ся.
* Пеня московськая.
* Перед неводом риби не ловлять.
* Перейшов вже крізь сито і решето.
* Перейшов на дитинячій розум.
* Переплив море — на березі утонув.
* Перший келішок, як по леду, другий, як по меду, а за третий не питай, лише давай.
* Перші коти за плоти.
* Пес бреше, вітер несе.
* Пес здохлий не кусає.
* Пес пса їсть, коли ся їсти хоче.
* Песя мати не загине.
* Пильнуй носа свого, а не кожуха мого.
* Питався чорт баби: «Що о Бозі люде говорять?» — «Славлять, величають.» — «А що о мені?» — «Якось вас дуже на зуби взяли.»
* Питалися дідька, чим би хотів бути? — «Окомонскою кобилою, мельника куркою, або панскою мамкою.»
* Пищить як каня. (Або) — як дідько в градовій хмарі.
* Пьє, як по оселедци.
* Плачте очи — виділи’сте, що’сте куповали.
* Плете банелюки.
* Пливає, як пампух в олію.
* Піди до Кракова, всюди біда однакова.
* Піди за Бескиди, не збудешся біди.
* Піди й за Карпати то треба бідовати.
* Піду до церкви, але не буду молитися.
* Пізнав, куда стежка в горох.
* Пізнати дурного, по сміху його.
* Пізнати з мови, якої хто голови.
* Пішло щастє в ліс по прутьє.
* По бороді потекло, а в рот не попало.
* Поволи хлопчику, раз хліба, два рази борщику.
* По добрій хвилі лихую ждай.
* Показує грушку на вербі.
* Поки не упріти, поти не уміти.
* Поки щастьє плужить, поти пріятель служить.
* Покора стіну про6иває.
* Половина світа скаче, а половина плаче.
* Помагає, як мертвому кадило.
* Помагайбіг — Бодай здоров.
* По нитці дійдеш клубка.
* По отченаши, напіймося по чаши.
* Попамятаєш московський місяць.
* По роботі пізнати майстра.
* Порожня бочка гудить, а повна мовчить.
* По смерти нема покаяня.
* Постава свята, а сумліньє злодійскє.
* Постимо як Рахмане.*
[Розказують, що є люде (нарід), далеко десь на сході сонця, котрі звуться Рахмане. Они суть у Бога щасливії — дуже твердо постять, лише раз на рік на великдень мясо їдять. А великдень рахманській (кажуть) припадає на переполовленіє (25-го дня по наших великодних святках), коли шкарлупа свяченого яйця від нас аж до них запливає. — Чи не є то яка темна повість о Брахманах Індійських, або відав память колишної связи нашого народа з далеким востоком, або знать походженія Словен із Індіі !? — Пр Изд.]
* Правда розмислу не потребує
* Правда, як олива на верх вийде.
* Правдою цілий світ зійдеш, а неправдою, ані до порога.
* Привикай до господарства змолоду, не будеш знав на старість голоду.
* Пригоди учать згоди.
* Пріде кумець на обідець, а лижки не буде.
* Пріде літо, то є розмаїто, пріде зима, то й хліба нема, і чоботи ледащо і робити нема що.
* Прішов по хвили — вже миски помили.
* Прійшов хтось, тай взяв щось, пішови’м за ним, та не знаю за ким.
* Прилип, як пяний до плота/ як сліпий до тіста.
* При мні мого не бий.
* Природу тяжко одмінити.
* Продав пса за лиса.
* Прозьба панська рівно з наказом ходить.
* Промий чоло, чи не дасть Біг чого?..
* Про єдного жовніра війна буде.
* Просили — не хотів, казали — мусів.
* Проси, як найбільше, а бери, що дають.
* Пропав Козак з дудами.
* Пси виють, а місяць світить.
* Псови очі, а чортові душу запродав.
* Пуста голова ані посивіє, ані полисіє.
* Пусти уха межи люде, то цимало учуєшь.
* Пяні а діти і нехотя правду скажуть.
* Пяний свічки не поставить.
* Пяний собі розум відбере, а Бог му і-знов дає.
* Рада би душа до раю, та гріхи не пускають.
* Раз, два не допоможе, то десять поможе.
* Раз мати родила, раз гинути треба.
* Рана загоїться, але зле слово ніколи.
* Рахуй гроші с тиха, не зазнаєш лиха.
* Рогатин — Богови побратим
[ Містечко в Бережанскім обводі над потоком Гнилою Липою, колись було заможне. Пр. Изд.]
* Роди бабо дитину, а бабі сто літ.
* Рожа і межи кропивою зостане рожою.
* Розгнівався — муха му на ніс сіла.
* Роззявляє губу жаба на вола, але го не з’їсть.
* Розмова, як гуся з пацятком.
* Розуму багато, а грошей мало.
* Розкіш творить біль; як приходить смакує, як відходить катує.
* Розпусне житьє в молодости, приносить хвopoбу на старії кості.
* Россміявся так красно, як би до пекла не хотів.
* Росстанє з милим смерти ся рімнає.
* Розчесав їй косу до вінця (ізвів єю)
* Рука кожда к собі горне.
* Рука руку миє, аби обі були білі.
* Руки білі, а сумліньє чорне.
* Рушив розумом, як здохле теля хвостом.
* Риба, свинина не потребує вина.
* Сам блудить, а других судить.
* Само ся дає, коли є.
* Свиня міх дре, і сама реве.
* Свій хоть не заплаче, то ся скривить; хоть ся не скривить, то не висміє.
* Своє святоє — чуже найсвятіше.
* Свої люди не Татаре, не дадуть зaгибати.
* Світ як банька, а люде як мухи.
* Сей світ позичений.
* Серцем люби, а руками тряси.
* Седить, як чорт на грошах в болоті.
* Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
* Силованим коньом не доробишся.
* Скачи враже, як пан каже — Скачу, як хліб зобачу.
* С кого ся насміхають, с того люди бувають.
* Скупий два рази тратить.
* Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
* Слухай богато, а мало говори.
* Сліпий невидющого водив, то оба в яму повпадали.
* Смерти не треба шукати, сама прийде.
* Смерть а жена від Бога призначена.
* Смерть за плечима, а біді весільє.
* Смотри, мовчи, а своє роби.
* Смілий, як за плотом.
* Сонце світить, дощик крапить, чарівниця масло робить.
* Сорока скрегоче, гості каже.
* Сором стер собі з чола.
* С панами рідко, а з дурнями ніколи не приставай.
* Спаньєм голоду не перебудешь.
* Спи доню — най тя доля росте.
* Спілка двох годує.
* С пісні слова не викидають.
* Срібло, золото тягне чоловіка в болото.
* С сліпого, глухого, німого, найлутшій чоловік (мужь)
* Ставився як лев, а згинув як муха.
* Став ми костев в горлі, сілью в оці, хріном в носі.
* Стара пані все то шіє, то поре.
* Стара правда і старе винo завсе добре, але не стара дівка.
* Старого лиса тяжко зловити.
* Старший Галичь відо Львова.
* Стереженого Бог стереже.
* Стережися того, же не має нічого.
* Страх більший від переполоху.
* Ступай з дороги, бо йде безногий.
* Суд сквапливий рідко буває справедливий.
* Сухий марець, мокрый май, буде жито коби гай.
* С чужого злого учися свого.
* С чужого коня і серед калябухи злізай.
* Ситий голодному не вірить.
* Сім літ го не бачив, бодай ем го був нікди не бачив.
* Сім літ мак не родив, а голоду не вчинив.
* Сяк так, аби вижити.
* Така правда, як вошь кашле.
* Так го люблять, як пси діда.
* Таке цікаве, ажь бульки з носа лізуть.
* Такий добрий, ино го до серця прикладай.
* Такий красний, якби го з воску ульяв.
* Такий страх, що ажь сорочка полотном стала.
* Таким ся рогом чеши, яким дістанеш.
* Так ся тебе бою, як второчного снігу.
* Там де великі вікна, богато світла, а мало правди.
* Там ся ліниво працює, де пожитку не чує.
* Тане мнясо пси їдять.
* Твердий Русин. — Тверда Русь, все перебуде.
* Тебе й святий Петро не загріє.
* Тілько гадок, що в решеті дірок.
* Тілько до Ільї добрії рої, а по Ільї повісь рої на гіллі.
* Тинди-ринди за три гроші.
* Тиха вода береги ломить, а бистра тамує.
* Тогди сусід добрий, коли мішок повний.
* Тогди то буде, як на долони волосьє виросте.
* Того шукає, що не положив.
* Тоє му так потрібно, як лисому гребінь, сліпому зеркало, а глухому музика.
* То ще тоді діялося, як шкіряні гроші на світі були.
* То язя с пекла родом.
* Тра йти в сіт за очи.
* Трафив на злий раз.
* Треба го, як пятого колеса в возі.
* Три пани, два отамани, а оден підданий.
* Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло.
* Трудно рану гоїти, а не уразити.
* Тягли медведя до меду, та урвали уха — тягли медведя від меду, та урвали фіст.
* Тяжко плисти проти води.
* Тяжко там украсти, де газда сам злодій.
* У Бога всего много.
* Убогому мало що бракує, а захланному всього.
* Убрався в жупан і мислить же пан.
* Убрався, як чорт на утреню.
* Уже сім літ, як правди ніт.
* У кія два кінці.
* Умер богатий, ходімо ховати, умер убогій, шкода дороги.
* Умерлого з гробу не вертають.
* Уміла варити, та не вміла давати.
* У нас Україна — треба собі самому хліба укроїти.
* У него душа рогата — тяжко му сконати.
* Упертий як Русин.
* Уродився, оженився — тай вмep.
* У свідка очі як у дідька.
* Утік, не утік — а побігти вільно.
* Утіхи на годину, а біди до смерті.
* Учепився як гріх села.
* Хвали мене роте, а ні, то тя роздеру.
* Хвалить, якби медом мастив.
* Хлопець, як живоє срібло (ртуть).
* Хліб, а вода бідного їда.
* Хліб погорів — не журися, не будешь го їв.
* Хоть би’сь був чистий як лід, а білий як сніг, то тя обмовлять від голови до ніг.
* Хоть би’сь глядів по всій Україні, добра не знайдеш.
* Хоть голо, аби весело.
* Хоть ми собі брати, але наші кишені не сестри.
* Хоть не красне, але власне.
* Хрестять люде, хоть ся ще не уродило.
* Хто богато говорить, той мало творить.
* Хто богато обіцяє, той рідко слова дотримає.
* Хто біду має, той богато знає, хто гаразд має, той мало знає.
* Хто в болото лізе, того ще й піпхнуть.
* Хто в біді дав — два рази дав.
* Хто в світі не бував, той чуда і дива не видав.
* Хто високо літає, тот низько сідає.
* Хто два заяці гонить, жадного не здогонить.
* Хто любить світ, той любить правду.
* Хто не був ніколи підданим, той не буде добрим паном.
* Хто не зазнав зла, не вміє шановати добра.
* Хто не слухає тата, той послухає ката.
* Хто під ким яму копає, сам в ню падає.
* Хто посмарує, той поїде.
* Хто против Бога, то і Бог против ньому.
* Хто рад обіцяє, той не має охоти дати.
* Хто з псами лягає, той з блохами встає.
* Хто стаєся медом, того мухи з-ідять.
* Хто терпен, той спасен.
* Хто умер, той в ямі, а хто жіє, той з нами.
* Хто чисте сумлінє має, той спокійне спати лігає.
* Хто чого шукає, той знайде.
* Церква горить, а люде руки гріють.
* Ци видишь, ци не видишь, то мовчи.
* Ци все тотеє переймати, що на воді пливе?
* «Цигане! Якой ти віри?» — «Якой хочешь.»
* Ци пьє, ци не пьє, то все пяний.
* Цур тобі, та пек.
* Часом і межи кропивою росте кійло (лилія)
* Часта крапля дощу і камінь подіравить.
* Через святих до Бога, через людей до цісаря.
* Чеши дідька з рідка — нех йде до дідька / бо теплий.
* Чий хліб їси, того пісню співай.
* Чи купити, чи не купити, а могоричу треба ся напити.
* Чим горщик накипів, тим і смердіти буде.
* Чим дольше в ліс, тим більше дров.
* Чим ся мудрий встидає, тим ся дурний величає.
* Чого жалуєш козі ліса?.. най їсть.
* Чого очі не видять, того серцю не жаль.
* Чоловік мислить, а Бог радить.
* Чоловік не ангел, аби не согрішив, а не чорт, аби не покутовав.
* Чоловік стpiляє, а Бог кулі носить.
* Чоловік як муха; нині жіє, а завтра гніє.
* «Чому чорт мудрий?» — » Бо старий.»
* Чорна корова, а біле молоко дає.
* Чорт не плаче, коли чернець скаче.
* Чужих богів шукає, а своїх дома має.
* Шафрану не перетрешь, а жінки не перепрешь.
* Швець знай своє шевство, а у кравецтво не мішайся.
* Шило в мішку не утаїться.
* Шляхтич з перевареної сирватки, шабелька на личку, перевеслом підперезаний.
* Шукає вітра в полі.
* Щастьє му з рук вилетіло, як птиця із сіти.
* Щастьє розум відбирає, а нещастьє назад вертає.
* Що Бог дасть, то не напасть.
* Що було і не було, всьо ся перебуло.
* Щоби чоловік знав, що не знає, тоби і мав, що не має.
* Що вік, то інший світ.
* Що громада скаже, то й пан не поможе.
* Що день, то добридень.
* Що край, то інший обичай.
* Що має висіти, то не утоне.
* Що ся минуло, то ся забуло.
* Що міра, то віра.
* Що не свербить, то не кортить.
* Що не складно, то не ладно.
* «Що старше від розуму?» — «Увага.»
* «Що то політика?» — «Нещирість».
* Їв би кіт рибу, а в воду не хоче.
* Їж коза лозу, коли сіна нема.
* Їж, що дають, а роби, що кажуть.
* Їхала Хима з Єрусалима, візок скрегоче, Хима ся регоче.
* Язко (я) мовчить, а все знає.
* Язиком клепай, а руки при собі тримай.
* Яка віра, така й офіра.
* Яка ісповідь, такє розгрішеньє.
* Яка мама, така сама.
* Як Бог несхоче, то хочь би’сь десять голов мав, нічого не зробиш.
* Як було з ранку, так і до останку.
* Якби го окропом спарив / якби го на сто коней всадив.
* Як гуляв, так гуляв; ні чобіт, ні холяв.
* Яке дерево, такий клин, який батько такий син.
* Яке частованьє, такє дякованьє.
* Який дідько печений, такий і варений.
* Який пастух, така й череда.
* Як Мурин ніколи білим, так дурний розумним не буде.
* Як ми людям, так люде нам.
* Як ти ся тішишь, вороги ся смутять, як ти ся смутишь, вороги ся тішать.
* Як ся зійде Стрий і Ломець (ріки) то буде світу конець.
* Як уміє, так і піє.
* Як чорт в очерет улізе, то в котру схоче дудку грає.
* Як я ся гаразд мав, кожний мене добре знав — а як став убогій, не приходять гості в мої пороги.
* Ярь (весна) наш отець і мати, хто не посіє, не буде зберати.
