 повідомив, що у минулому мав російське...){kind=link}
Митрополит Української православної церкви Московського патріархату Онуфрій (Березовський) повідомив, що у минулому мав російське громадянство, наголосивши, що нині має лише паспорт України.
Як інформує Цензор.НЕТ, така заява оприлюднена пресслужбою УПЦ МП.
У тексті заяви зазначається: “У відповідь на заяву кореспондента видання “Українська правда” Михайла Ткача (від 7.04.2023 р.) про те, що я маю російське громадянство, хотів би відразу заявити, що я не рахую себе громадянином Росії”.
Зокрема, Онуфрій розповів, що на третьому курсі навчання в Чернівецькому державному університеті вирішив залишити навчання та вступити до Духовної Семінарії, щоб стати священником.
“У Радянському Союзі в той час існували три духовні семінарії: Московська, Ленінградська та Одеська. Як українець, я хотів поступити до Одеської Духовної Семінарії, але мені відмовили, тому що я покинув Університет і це, начебто, буде плямою на українському атеїстичному суспільстві, яке навіть в університеті не виховало в мені дух атеїста. Тоді я таємно поїхав у Росію, в м. Загорськ, де знаходилась знаменита Троїце-Сергієва Лавра і при ній Московська Духовна Академія і Семінарія. Там мене не відкинули, як це зробили в Україні, а прийняли в другий клас Московської Духовної Семінарії. Я, грішний, безмежно вдячний преподобному Сергію, засновнику цієї Святої Обителі за те, що він прийняв мене тоді, коли мої рідні від мене відвернулись, коли я був на межі відчаю”, — заявив він.
Онуфрій розповів, що під час навчання в третьому класі Духовної Семінарії поступив в братство Свято-Троїцької Сергієвої Лаври й у 1971 році прийняв монашеський постриг. Після цього він провів дев’ятнадцять років у стінах Свято-Троїцької Сергієвої Лаври.
“Наш монастир був інтернаціональним. У ньому подвизались люди різних національностей: росіяни, українці, білоруси, молдовани, грузини, вірмени, євреї, французи, татари, мордвини та багато інших. У нас була прекрасна духовна сім’я, ми поважали один одного, переживали один за одного і допомагали один одному. Я був щасливий і мріяв прожити у святій обителі все своє життя. Однак Бог судив інакше. У 1988 році мене перевили в Україну до Свято-Успенської Почаївської Лаври, а пізніше, у 1990 році, на рідну Буковину”, — зазначив митрополит.
За словами Онуфрія, фактично він мав російське громадянство, однак ніколи “не цікавився” ним та після розпаду СРСР отримав громадянство України.
“У цей час розпався Радянський Союз і я, будучи до цього де-факто громадянином Росії (тому, що я мав постійну прописку в Росії, а це по сучасному означало — громадянство), взяв український паспорт. Російське громадянство при цьому автоматично продовжилось, але я ним не цікавився і не користувався, воно тоді не мало ніякого значення, і за це ніхто не переслідував”, — розповів він.
Однак після погіршення відносин між РФ та Україною Онуфрій вирішив вийти з російського громадянства.
“Між Україною і Росією були добрі братські стосунки. Коли ці стосунки стали погіршуватись, особливо останніх десять років, я полишив російське громадянство. У мене немає російського паспорта. Особливо це було підтверджено, коли я виступив проти війни Росії з Україною і засудив Російську агресію. Я вважаю себе громадянином тільки України”, — підкреслив митрополит.
Окрім того, він пояснив, чому протягом тривалого часу не звертав увагу на російське громадянство.
“Я, грішний, прожив у Троїце-Сергієвій Лаврі 18 років, там я прийняв монашеський постриг, народився для нового життя у Христі, там я доторкнувся до живої святості, до тих людей які були втіленням Божественного смирення і любові, і для мене було бажання завершити своє життя серед таких Божих людей, а громадянство відкривало мені можливість здійснити цю мрію. На жаль, погані стосунки між Росією та Україною, розпад СНД, а особливо війна Росії проти України знищила мою надію, і зараз я не рахую себе іншим громадянином, крім рідної моєї землі – України. Не знаю, як політики мене рахують, але я вважаю себе саме таким. Російського паспорта у мене немає”, — наголосив Онуфрій.
“Але я не Хам. Я не псую бочку меду ложкою дьогтю, як цього від мене вимагають, я відділяю дьоготь від меду, зло від добра. Я засуджую війну Росії проти України та рахую її ганьбою для ангелів і людей, але я глибоко вдячний тим росіянам, які прийняли мене тоді, коли моя Україна відвернулась від мене. Я вдячний Богові за те, що в Росії я зустрів людей: добрих, щирих і боголюбивих – до яких я і сьогодні хочу бути подібним. На таких людях живе світ. Я знаю, що і сьогодні й в Росії, як і в Україні, є багато добрих і прекрасних людей, які не спекулюють війною, а щиро засуджують її як явище, яке не зближує людей, а навпаки – розділяє. Нехай таких людей буде більше ніж тих, хто схвалює війну або гріє на ній свої руки. Нехай Господь всіх нас простить, напоумить і благословить”, – резюмував митрополит.
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини