Ви неодноразово чули цю композицію в улюблених кінострічках, рекламі та серіалах, тому сьогодні ми розповімо про її неймовірний успіх і сумну долю автора.
Різдво — прекрасна пора, коли домівки повняться не лише ароматами хвої та смачної їжі, а й співом різдвяних колядок. Виконання обрядових пісень у всіх культурах завжди було прекрасною розвагою і зануренням у святкову атмосферу, як дітей, так і дорослих, передає ТСН.
Особливе місце серед різдвяних пісень для українців і західного світу посідає композиція Миколи Дмитровича Леонтовича “Щедрик”. Ця колядка є однією з найвідоміших святкових композицій, яка зачаровує публіку в усьому світі вже понад 100 років. Вона породила незліченну кількість каверів і стала різдвяною класикою в США. Саме про цю красиву мелодію ми сьогодні вам і розповімо.
Мелодія завдовжки в життя
Написав Леонтович свою композицію такою, якою ми її знаємо, не за один раз, а працював над “Щедриком” практично все своє життя. Під час написання чотирьох нотної мелодії він черпав натхнення в українських народних піснях і мелодіях, які чув у дитинстві на Поділлі, де виріс.
Першу її редакцію композитор створив у 1901-1902 роках, другу — у 1906-1908 роках, третю — у 1914-му, четверту — в 1916-му, і, нарешті, п’яту — 1919 року. Щоразу він намагався вдосконалити свою мелодію, адже жодна з них йому не подобалася, проте найбільш вдалою він вважав четверту версію, тому вирішив залишити її на суд публіки.
Так напередодні святкування Нового року у 1916-му “Щедрик” вперше була виконана хором Київського музично-драматичного інституту імені М.В. Лисенка, де працював Леонтович. Композиція мала колосальний успіх і буквально прославила свого автора, який однаково не вважав її ідеальною.
Світова слава
Але ось слава прийшла до цієї композиції завдяки диригентові хору “Українська республіканська капела” Олександру Кошицеві і 80 його учасникам. Саме вони привезли композицію за океан. Хор був створений Директорією для популяризації України, української мови та культури у світі, щоб представити Україну як незалежну від Росії державу з багатою культурою.
1919 року “Українська республіканська капела” вирушила у світове турне, в якому за три роки об’їхали 10 країн Європи, а потім вирушила до Північної Америки, де відвідали 36 штатів і 115 міст. “Щедрик” у цьому турі був головним хітом хору, і виконували вони його останнім.
Вперше в США почули “Щедрик” 5 жовтня 1921 року на концерті в Карнегі-Голі в Нью-Йорку. Є легенда, що цього вечора там був присутній Петро Вільговський (теж українського походження, хоч і народився в США), який був так вражений мелодією, що вирішив написати свою версію слів англійською мовою. Але, можливо, він почув її вже у записі.
Пісня нагадувала Вільговському передзвін дзвіночків, тому саме про них він і написав свої вірші. Пізніше пісня закріпилася в музичній культурі Заходу під назвою Carol of the Bells.
Вільговський народився в Пассаїку, штат Нью-Джерсі, і в дитинстві був учасником хору в Руському кафедральному соборі у Нью-Йорку. В майбутньому Петро навчався в Джульярді — одному з найбільших американських вищих навчальних закладів у сфері мистецтва і музики, а потім кілька років викладав там. Також Вільговський працював аранжувальником симфонічного оркестру на радіо NBC і виступав в Білому домі перед президентом США Вудро Вільсоном.
Свій текст для композиції Леонтовича він створив для симфонічного оркестру радіо NBC 1936 року. Саме завдяки цій людині та її впливу у світі мистецтва Carol of the Bells отримала таку популярність.
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
