В умовах карантину, коли за тиждень – Великдень, а українців просять залишатися вдома, у багатьох християн виникає чимало актуальних запитань. Зокрема, це питання Таїнства Сповіді.
Про те, як підготуватися до свята Воскресіння Ісуса Христа в умовах карантину, розповідає отець Іван Галімурка, адміністратор храму Ольги і Єлизавети УГКЦ, передає Діло.
– Сповідь не повинна бути разовим випадком, бо сповідь – це справа нашої душі, де ми мали б регулювати своє сумління, аби у житті нас нічого не мучило. Тому, такий чин мав би відбуватися доволі часто. Є люди, які дбають про своє сумління, а відтак – і про власну душу. Вони глибше розуміють такі моменти, відтак ходять до сповіді часто: щомісяця, буває і частіше. Але є серед нас такі християни, що про це забувають. Щоб у якийсь спосіб спонукати людину заглянути у власну совість, Церква дає таке зарядження, щоб хоч один раз на рік християнин виконав цей обов’язок. Зазвичай, християни роблять це перед Великоднем, бо до цього спонукує Церква. На жаль, наші люди сприймають це за якусь норму, через те вважають, що до сповіді потрібно іти ЛИШЕ РАЗ у році. Це – помилка!
– Сьогодні у світі вирує пандемія. Зрозуміло, що зайшли суттєві зміни у нашому житті. І Церква не є винятком. А як мається справа зі сповіддю у такий непростий час?
– Звісно, що Церква не може дати звільнення від сповіді під час пандемії, тому що сповідь є одним зі спасенних чинів людської душі. А саме за це, за наше спасіння Ісус Христос помер на хресті. Тому Церква відтерміновує сповідь до найбільш сприятливого часу. А це – місячний термін від закінчення карантину. Вважається, що всі, хто сповнить цей обов’язок, може вважати, що його сповідь є великодньою.
– Але ж не всі люди є здорові, і можливо, хтось на зможе чекати до закінчення карантину. Тоді як бути?
– Якщо сповідь термінова, якщо людина є хвора, або щось сталося, тоді священник без жодних застережень іде сповідати потребуючого. Господь Ісус Христос повчає, що вартість людської душі є понад вартість цілого світу. Тому для священника не може бути вищого пріоритету, як спасіння людської душі.
Відтак, в часі загрози, як, зокрема, сьогодні – належить використовувати засоби захисту: як особистого, так і тієї людини, котру ідемо сповідати. Найперше це захисні маски і рукавички.
При нагоді хочу звернутися до усіх людей і просто хочу просити: при кожній потребі, а при терміновій – особливо, не потрібно боятися, чи легковажити – покличте священника! Не варто боятися чи соромитись. Прийдіть до храму чи зателефонуйте, повідомити про ситуацію і священник обов’язково знайде спосіб допомогти.
– Інколи так трапляється, що людина десь далеко, можливо, самотня і не має змоги покликати священика. Як тут бути?
– Дуже суттєвою частиною сповіді є покаяння і жаль за наші гріхи, якими ми ображаємо Бога. Якщо хтось бажає сповідатися, а не має змоги це фізично виконати, нехай збудить у своєму серці щирий жаль за скоєні гріхи, щиро перепросить нашого Спасителя, і цього буде достатньо. Це, зокрема, може бути так: «Мій Боже, я щиро жалую, що ображаю Тебе як моє найбільше добро. Мені дуже прикро, що не можу піти до сповіді, хоч дуже цього бажаю, і маю намір при найпершій нагоді все зробити як слід». Іншого шляху тут немає. А щире покаяння і жаль за скоєні гріхи Господь Бог завжди прийме.
– Як це, на Вашу думку, святкувати Великдень – вдома?
– Бачите, років так 30-40 тому, коли наша Греко-католицька церква була в підпіллі, люди теж не ходили до церкви на Службу Божу. Звісно, не всі, але таке було. Ми слухали Службу Божу з Ватикану по радіо. Було повне розуміння і переконання, що ми в повноті – як думкою, і духом, і настроєм, зв’язані із священником, який за тисячі кілометрів від нас приносить Безкровну Жертву. Тоді була повна певність, що я був на літургії в храмі. Беззастережно.
Сьогодні ми перебуваємо у подібному становищі. І якщо священник служить святу літургію, яка транслюється по ТБ чи інтернету, то теж стаємо учасниками тієї літургії. Адже сила молитви діє необмежено. Просто це потрібно розуміти й у це потрібно вірити».
– Ще таке питання: Чи посвячена через інтернет паска справді буде посвяченою?
– У Великодній день чи напередодні, єпископ чи священник читає молитви на освячення пасхальних страв. Насправді речі, у тому числі й пасхальні страви, на прохальну молитву священника освячує Сам Господь. А свячена вода є тим видимим знаком, який дає людині впевненість у тому, що це дійство звершилося.
У нашому ж випадку, після того, як ми на Великдень дистанційно вислухали святу літургію і почули прохальні молитви священика на освячення страв, батько родини чи хтось інший, мав би взяти свячену воду і окропити паску та інші страви. Відтак, за столом всі разом помолилися, і тоді урочисто можемо сідати до сніданку.
Крім того, за словами отця Івана Галімурки, у Великодній день в храмі Ольги і Єлизавети будуть відправлятися літургії: о восьмій, десятій та дванадцятій годині. Їх транслюватимуть через інтернет. Якщо ж хтось побажає принести на богослужіння свої пасхальні кошики – їх також обов’язково освятять.
Розмовляла Тетяна Самотий
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини