Як прожити життя щасливо – думки жінки
В молодості затерта фраза «в 40 років життя тільки починається» викликала, зі зрозумілих причин, посмішку. Ну, яке там життя, якщо це вже кінець. Зараз, коли я переступила 50-річний рубіж, вона знову викликає посмішку.
Тепер я знаю, що життя починається тоді, коли ти цього всерйоз захочеш. І в 40, і в 50, і в 60, так і в 70, думаю. І це не теоретичне міркування «на тему», а особистий досвід, що дає право так говорити.
У 45 років я круто змінила свою долю, почавши її з нуля. Не підсиди мене хлопчик-заступник під час мого бурхливого роману з майбутнім чоловіком-італійцем (а інших романів з італійцями не буває), хто знає, як склалося б моє подальша життя.
В результаті підкилимної гри спритного хлоп’яти я опинилася на вулиці, без улюбленої роботи і з невиплаченими банківським кредитом. Якби не ця обставина, я б ще довго сумнівалася – чи приймати мені пропозицію вийти заміж. Швидше за все, наш роман зійшов би на «ні», як це буває, коли людей розділяють тисячі кілометрів і страх змінити звичне життя. Погодьтеся, в 45 років змінити країну, мову, залишити нехай вже дорослого, але єдиного сина, ох як не просто.
Спасибі тобі, Ілля, адже, здійснюючи мерзенність, ти, сам того не бажаючи, дав мені можливість прожити фантастичні 10 років в найпрекраснішій на світі країні, яка навчила мене іншого погляду на життя й іншого відношенню до віку. Яка подарувала мені відчуття свободи і щастя займатися тим, про що я навіть не мріяла.
У країнах колишнього РС така можливість, як правило, з’являється після виходу на пенсію. Поки ти вчишся, заробляєш на квартиру, ростиш дітей, робиш кар’єру, ніколи думати про втрачені можливості. А потім, коли вже не потрібно віддавати свій час роботодавцю, нарешті можна здійснити свою давню мрію – навчитися грати на гітарі або брати уроки вокалу, або малювати аквареллю.
Шанс-то дається, та не всі їм користуються. Для більшості вихід на пенсію – це катастрофа під назвою «здрастуй, старість!». Особливо це стосується жінок.
Давайте подивимося на відношення до віку в країнах колишнього РС та Італії. Італійці про нього не думають, і все.
В першу чергу це пов’язано з тим, що тривалість життя в Італії більше. На заслужений відпочинок тут йдуть набагато пізніше, ніж в нас. Нерозумно розлучатися з класним фахівцем тільки тому, що йому виповнилося 70 років. Його досвід використовують стільки, скільки сама людина побажає. Тому італійці не чекають виходу на пенсію, щоб робити те, що їм хочеться.
Джерело: blyskavka.top
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини