Львів, як і вся Галичина, став австрійським у 1772 році. Польща тоді була дуже слабка, мала низку зовнішніх і внутрішніх проблем, а імперії-сусіди не дрімали. Прусія, Австрія та Росія, скориставшись ситуацією, відхопили собі по кусочку польської земельки. Галичина дісталася Австрії. Нові землі австріяки назвали “Королівство Галичини та Володомирії”. Після кількох століть панування Польщі, українське населення проживало переважно в селах.
Нова влада називала Лємберг “містом круків”. Річ у тім, що тут було десятки монастирів і кілька тисяч ченців і черниць. Австрійська корона деякі монастирі закрила. Мовляв, всяка релігія має бути практично корисна, і якщо при монастирі нема лікарні, школи чи лепрозорію, значить такий монастир і не дуже потрібен.
Багато-хто чув ту кумедну історію, коли невдовзі після приходу австрійців цісар каретою прибув до міста. А на площі Ринок тоді були гори сміття і бруду. Міський кат, який раніше відповідав і за вивезення сміття з центру, дуже занедбав свій обов’язок. Отож, цісар в кареті приїхав… і застряг посеред хламу. Довелося волами карету монарха витягати. Після того монарх видав наказ — сміття прибрати, площу очистити, центральну частину вкрити бруківкою.
Стріляти птахів — зась! Одна з перших заборон губернатора стосувалася полювання. Для нас це може бути дивним, але наприкінці XVIII ст. багато львів’ян полювали на птахів прямо в місті. Отож, коли австрійці заволоділи краєм, вони заборонили стріляти в місті.
Астрономію любимо, але їй тут не місце. Приблизно так можна розцінити те, що першу в Україні астрономічну обсерваторію просто розібрали — бо австрійці там хотіли мати проїзд. Щоправда, то була дуже простенька обсерваторія — основними приладами спостереження були журнал і секстант. Була вона поруч гарнізонного храму Петра і Павла.
1826 року “стара” або третя ратуша рухнула. І сталося це так. Львів’яни помітили, що вона в поганенькому стані. Було скликано комісію, яка добре знала, що в бюджеті міста грошей не дуже багато. Тому, оглянувши об’єкт, вирішила в протоколі записати, що “ратуша ще постоїть”. І як тільки члени комісії зібралися це писати, забіг хлопчина і гукнув: “Панове, ратуша валиться!”. Всіх в приміщенні почали евакуйовувати, але не зовсім встигли — споруда упала і убила вісьмох людей. Нову побудували через 9 років. На її будівництво влада виділила величезні гроші.
Цвинтарям у центрі не місце. Як і досі в багатьох селах, у Львові були цвинтарі одразу біля храмів. Релігійних громад було багато, храмів теж, отож і поховань в місті було чимало. Пани австріяки відкрили новий цвинтар — Личаківський, а поховання в центрі робити заборонили.
Мало хто знає, але Австрія активно боролася з проституцією у Львові. Дівчат легкої поведінки завжди було вдосталь в місті. Коли ж її, проституцію, заборонили, і це не допомогло, влада вдалася до рішучіших методів — штрафів, публічних шмагань різками і навіть ув’язнення. Кажуть, це трохи допомагало. Але все стало “на круги своя”, коли після Першої Світової сюди знову прийшли поляки.
Будинок губернатора був побудований спеціально для намісника. Коли у 1880-их прокладали трамвайні колії, проектанти запропонували пустити трамвай якнайближче до “будинку влади”. Але наміснику це не дуже сподобалося — він не хотів чути постійний шум одразу біля робочого кабінету.
Хочете дізнатися більше? Замовте пізнавальну екскурсію Львовом за телефоном 097-159-70-64
Автор: Сергій Чепара
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини