У пʼятницю Львів попрощається з воїнами Микитою Кичмою, Ярославом Туром та Павлом Антоненком

Чин похорону Микити Кичми та Ярослава Тура відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).

Чин похорону Павла Антоненка відбудеться о 14:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно о 14:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїна на кладовищі у селі Солонка.

Біографічні довідки захисників

Ярослав Тур (22.03.1998 — 07.09.2024) Уродженець селища Розівка Запорізької області.

Навчався у Розівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 Розівської районної ради Запорізької області. Згодом здобув вищу освіту у Маріупольському державному університеті за спеціальністю «Філологія», отримавши кваліфікацію вчителя німецької мови та світової літератури.

Працював у сфері продажу на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Ярослав був уважним, спокійним, доброзичливим, відповідальним і дисциплінованим, вирізнявся комунікабельністю, життєрадісністю та лідерськими якостями. Захоплювався комп’ютерною технікою, програмуванням і спортом, вивчав іноземні мови та постійно прагнув до саморозвитку.

У 2024 році став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Курському напрямку у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Ярослава Тура залишилися мати, донька та родина.

Микита Кичма (08.05.2003 — 13.06.2026)

Уродженець міста Кам’янське Дніпропетровської області.

Навчався у середній загальноосвітній школі №68 м. Львова. Згодом здобував освіту у Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут», а вищу військову освіту здобув у Військовій академії (м. Одеса) на факультеті підготовки спеціалістів Десантно-штурмових військ та морської піхоти.

Зі слів рідних, Микита був активним, дисциплінованим, відповідальним і цілеспрямованим, вирізнявся мужністю, сміливістю, життєрадісністю та оптимізмом. Був турботливим сім’янином і люблячим батьком. Найбільше захоплювався спортом: займався акробатикою, бойовим гопаком, боксом та ММА, неодноразово брав участь у спортивних змаганнях. Мріяв побудувати власний будинок для своєї родини.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському, Херсонському та Миколаївському напрямках, а з 2026 року на Донецькому напрямку у складі 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений відзнакою Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України — нагрудним знаком «Завжди перші».

У Микити Кичми залишилися батьки, дружина, син та сестра.

Павло Антоненко (13.12.1984 — 18.06.2026) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі №9 м. Львова. Згодом здобув вищу військову освіту у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Після завершення навчання проходив військову службу в лавах Збройних Сил України.

Працював у сфері логістики на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Павло був відкритою, чесною, справедливою та хороброю людиною. Вирізнявся прямотою, відповідальністю, турботливістю та безмежною любов’ю до родини. Був люблячим чоловіком, батьком, сином і онуком. Захоплювався історією України та світу, любив мотоцикли й подорожі, багато читав і постійно розширював свій світогляд.

Був учасником Антитерористичної операції (АТО).

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому, Запорізькому, Північно-Слобожанському, Курському та Південно-Слобожанському напрямках у складі 6-го полку Сил спеціальних операцій «Rangers» Збройних Сил України.

Нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступенів, відзнакою Міністра оборони України «Воєнний хрест», почесною відзнакою «Воля вирішує» та іншими відомчими нагородами.

У Павла Антоненка залишилися дружина, син, мати, брат із дружиною, бабуся, родина та друзі.

А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини

Дякуємо!