6 листопада 1916-го у Відні імператор Австро-Угорщини Франц-Йосип проголосив указ про автономію Галичини.
В указі була обіцянка розширити автономію всієї Галичини без її поділу на польську та українську частини. Українці вважали, що це погіршило б їхнє становище. Галичани боролися за розділення, бо це дало б їм можливість обирати більше українських депутатів і самим розпоряджатися податками, – пише Газета.юа.
Наміри українців не знайшли розуміння і підтримки в австрійського керівництва. Керівники імперії рахувалися із сильним польським впливом. Поляки прагнули відновлення держави із включенням до її складу українських земель.
Наступного дня Австро-Угорщина і Німеччина спільною заявою проголосили 10 польських губерній Російської імперії незалежною польською державою. До його складу увійшли і українські землі.
Як протест українські депутати австрійського парламенту подали у відставку.
1 листопада 1918-го українці захопили владу у Львові. Місто належало до Австро-Угорської імперії. У жовтні 1918-го імператор Карл І оголосив про перетворення монархії на федерацію народів. Національні рухи отримали можливість створити незалежні держави.
