На відміну від інших творчих людей, Андрій не відчував особливого покликання з дитинства. Спочатку мріяв про фах програміста, але після школи вступив до медичного університету.
Після закінчення деякий час працював у рентген-кабінеті, зараз – на посаді лікаря-методиста у Львівській лікарні швидкої медичної допомоги. Підготовка звітів, мультимедійний супровід, керування кабінетом телемедицини, управління сайтом, інші організаційні питання забирають чимало часу та сил. У тому числі – душевних. Андрій дійшов висновку, що художня фотографія – чудовий спосіб поповнити їх запас. Починав як фотограф-портретист. Будучи людиною скрупульозною та послідовною, навіть до хобі підійшов професійно. Для того, щоб вправно створювати портрети, а значить – образ, розуміти душевний стан героїв своїх творів, закінчив факультет режисури та акторської майстерності.
«Працювати з людьми – завжди важко. Перед тим, як почати фотографувати людину, хоча б годину потрібно з нею поспілкуватись. Для мене важливо, щоб модель забула про свої комплекси, відкинула маску, стала собою. Тоді результат буде – найкращим. Мені здається, головне завдання фотографа – витягнути емоції назовні», – розповідає Galnet Андрій Задорожний.
За спостереженнями лікаря-фотографа, думки людини завжди відображаються на її обличчі, мімічних м`язах.
Окрім портретів, медика завжди цікавили міська архітектура та природа. Останнім часом, серйозно захопився художньою фотографією Львова. За його словами, навіть листочок на асфальті можна показати напрочуд гарно. Важливо знати образотворче мистецтво, адже художнє фото – також картина.
«Вишукані фото завжди робить фотограф, а не камера. Дорогий фотоапарат значно полегшує роботу, але не зробить її замість вас. Якщо при собі не маю камери, але раптово з`являється ідея – користуюся телефоном. Головне – зважати на постановку кадру, світло…»
Але, зазвичай, на створення одного фото Андрій витрачає багато часу та готується заздалегідь. Зазначає, що він – прихильник старої школи, тому вважає, що важлива не кількість фотографій, а їхня якість. Коли бачить гарний кадр, записує ідею. Розраховує, у який час світло буде у «вигідній» точці. Визначає це з допомогою прогнозів погоди (на сайтах вказують час сходу та заходу сонця). Натомість деколи, прибувши на обране місце, ще близько 1,5 години доводиться чекати, коли картинка стане неперевершеною.
На фотороботах Андрія – немає людей: вони відволікають від основного плану. Фотохудожник приїжджає на місце призначення о 5-5.30 ранку – першою маршруткою. Зруйнувати плани може погода. Хоча, за словами творчого медика, фото під час дощу мають свій шарм. Мокрий Львів гарно виглядає при вечірньому світлі.
«Картину, створену з допомогою фарб, у будь-який момент можна доповнити, зробити досконалішою. З фотографією – значно складніше. Зате з неживими предметами працювати простіше, ніж з людьми. Вони не скажуть, що погано вийшли, не вимагатимуть, аби видалив роботу. Тож працюєш задля мистецтва та душі. Є можливість зображати те, що вважаєш гарним», – пояснює Андрій своє захоплення фотографіями Львова.
Найчастіше створює свої шедеври у центрі. Ця частина міста – найпопулярніша, її легко впізнати у будь-якому ракурсі. Хоча, на його думку, кожен район має свій шарм і красу. Наприклад, у районі Топольної полюбляє фотографувати квіти.
Відрізнити фотографії Андрія Задорожного від картин – непросто. Каже, як і в живописі, найбанальніші речі вишукано виглядатимуть, якщо правильно зобразити їх. Важливо враховувати усі технічні моменти, правила побудови кадру. Вдалу фотороботу слід заздалегідь спланувати, підібрати кольори. Має значення також задній план – він не повинен відвертати увагу від основного об`єкту. Саме тому, останнім часом, його «розмивають».
Секрет успішної фотороботи – це поєднання образотворчого мистецтва та фото. Такий симбіоз допомагає показати нам рідне місто та звичні місця – під іншим кутом.
Джерело: galnet.fm
