Таємниця Глинянської вежі

У наш час важко уявити вигляд стародавнього міста Львова без Глинянської вежі, яка постає як його яскравий взірець фортифікаційно-оборонної архітектури. Глинянська брама — оборонна споруда у комплексі Бернардинського монастиря. Це одна із найбільш давніх забудов доби пізнього ренесансу у Львові, адже час її будівництва сягає ХV століття.

Унікальна ця пам’ятка тим, що зовнішній вигляд і оснащення Глинянської брами збереглися до наших днів. Як і в XVI столітті, головні двері старого Львова височіють на 6-8 метрів. Арочний в’їзд і надалі виконує свої пропускні функції. Пройти через нього та хоч на мить відчути себе у середньовіччі може кожен. Навіть тепер, в ХХІ столітті, Глинянська брама є повноцінною захисною спорудою. Під час її зведення були добре продумані схованки зброї, які могли б використовуватись дотепер. Наприклад, в жерлі, захованому всередині воріт, збереглися 6 бійниць. Схованка над воротами вбереже від чужих очей ще трохи припасів, за допомогою яких у будь-який час можна буде дати відсіч противнику.


Львів, Глинянська вежа (сучасний вигляд)

Кожен відвідувач починає своє знайомство з Глинянською брамою з дерев’яного моста, що пролягає над стилізованим ровом. Міст і дерев’яна галерея – це результати реконструкції 1976-1977 років. Завдяки ентузіазму майстрів вдалося зберегти первісний вигляд воріт.

Відповідь на запитання: “хто її збудував?”, – досі оповиті туманом. Відомо, що за Бернардинську вежу в ХV ст., відповідав цех шевців й забезпечував її відповідною амуніцією. За іншими даними, той самий цех у 1407 році брав участь у спорудженні баліст (машин для метання стріл та каменю). З податків, які платив цех, гроші йшли на свічки для храму та вже згадані оборонні цілі – порох і кулі для веж.


Львів, Дах вежі Глинянської брами з боку внутрішнього дворику

Відбудована після руйнації брама була 1706 року. Знову ж таки, в 1976-1977 роках була проведена реконструкція під керівництвом архітекторів Андрія Новаківського й Костянтина Присяжного.


Львів, дах Глинянської вежі (фрагмент)

Єдиною зачіпкою, яка могла б стати в пригоді відчайдушному досліднику старої архітектури Львова є начебто флюгер на її вершечку, або доречніше було б сказати щогла, тобто флагшток. Однак, якщо ви подивитесь зблизька на цей елемент, у вас виникне тільки ще більше запитань.

Щось подібне можна побачити у Ватикані.


Двір пінії, Ватикан (фрагмент)


Двір пінії, Ватикан

Двір соснової шишки – найпопулярніша визначна пам’ятка Ватикану з особливою атмосферою. Апостольський і Бельведерський палаци, розташовані на пагорбі, з’єднує між собою великий садовий простір, який закінчується прибудованою до вілли будівлею з центральною нішею. Цей комплекс і отримав згадану назву або інакше – Двір Пінії (англ. Court of the Pigna, місц. Cortile della Pigna).

Двір отримав свою назву тому, що майданчик прикрашає 4-метрова позолочена бронзова шишка (пінія). Вона відлита в І-ІІ ст. н.е. Публієм Цінці Сальвія, — це зазначено на її основі.


Ареал поширення сосни італійської в природі

Сосна італійська, або пінія в природі трапляється на Середземноморському узбережжі від Піренейського півострова до Малої Азії. Культивується на Південному березі Криму і на Кавказі.


Гай піній під Равенною на картині Боттічеллі (бл. 1483 р.), що ілюструє третій епізод новели «Історія Настаджо дельї Онесті».

Здавна відомий гай піній під Равенною, завдяки картинам Сандро Боттічеллі, написаним у кінці XV століття як ілюстрації до новели Джованні Боккаччо «Історія Настаджо дельї Онесті» з «Декамерона».

Звідки у Львові італійська пінія?

Можливо, це пам’ятка, що вціліла з часів польського панування, хоча ще сам Данило Галицький начебто прийняв корону від Папи римського, яка згодом кудись безслідно зникла та не збереглась до наших часів. Однак, соснова шишка є древнім символом джерела життя в багатьох культурах.


Король Данило Галицький. Фото з www.uamodna.com


Портрет короля Лева Даниловича, автораства Луки Долинського


Панорама Львова Абрагама Гоґенберґа/Ауреліо Пассаротті, 1617-1618

Символічно зображує шишкоподібну залозу та вшановується як «третє око» і орган, що відповідає за зв’язок людського і божественного.

Місце розташування шишкоподібної залози — центр мозку. Вона активна з народження. Якщо шишкоподібна залоза розвинена, у людини виявляються здібності до ясновидіння, телепатії. Більше того, така людина може тривалий час обходитися без їжі, води, дихання.

Шишкоподібна залоза — показник сфери свідомості. Це сполучна ланка між фізичним і духовним світами. Французький філософ Декарт і Леонардо да Вінчі вважали цю залозу “місцем душі”. На думку вчених, шишкоподібна залоза — “внутрішній годинник”: з настанням темряви вона виробляє гормон мелатонін, а з настанням світанку секреція цього гормону припиняється.

Мелатонін — гормон молодості, який виробляється шишкоподібною залозою з серотоніну. Серотонін — речовина, пов’язана з розумовою діяльністю людини.

Отже, духовне просвітлення неможливе без активації шишкоподібної залози. Відомо, що принц Гаутама, який досяг Нірвани, і став Буддою, сидів під деревом Бодхі, яке містить серотонін.

Скандально-відомий та суперечливий автор і журналіст Девід Айк пише, що це засіб для виходу до масштабнішого, “космічного інтернету”. Цікавим є той факт, що якщо подивитись на це місце у мозку в розрізі, то воно надзвичайно сильно нагадує око Гора — давній єгипетський символ.


Око Гора та епіфіз у розрізі (мем, що гуляє інтернетом)

Фтор та інші дезінфікуючі сполуки у воді є дуже шкідливими для цього органу та кальціонують його, від чого структура стає більш кристалічною.” Також відомо, що з віком шишкоподібна залоза зменшується і це певним чином пов’язано з сексуальним дозріванням. Окрім функції вироблення мелатоніну, учені ще досі не знайшли їй реального застосування в нашому організмі.


Шишкоподібна залоза в розрізі

“Зображення цієї шишки використовувалось багатьма культурами по всьому світі”. Ось який приклад нам подає письменник: “Чому це саме те, про що він говорить?”. Айк обґрунтовує цю думку тим, — “що давні культури, на їхньому рівні світосприйняття знали про важливість всевидячого ока в тілі людини”. Згідно з його твердженнями, саме розташування цієї залози на “мості розуму” дещо-таки прояснює. Думки, раціональне логічне мислення лівої півкулі мозку він порівнює з нитками або пікселями, які за допомогою правої півкулі мозку, яка зводить усе зафіксоване нами в одну загальну модель, зображення дійсності, декодує реальність. “Люди кажуть: “Як маленька шишкоподібна залоза допоможе розкодувати нашу неосяжну реальність?”, — я кажу людям вже багато років, що розмір не має значення. А як же безпровідний інтернет?”.

Саме завдяки шишкоподібній залозі ми здатні контролювати, усвідомлювати наше сприйняття світу.

Джерело: Фотографії старого Львова