Як жителька великого міста, а точніше столиці, я бувала на багатьох весіллях. Особливо, у далеких 90-х, коли виходили заміж мої подруги та знайомі. Але всі весілля були занадто сучасні, як в оформленні святкового столу, так і в проведенні самої урочистої події. Робити весілля, як у давнину було не модно.
До цього мої пізнання, як в часи моїх прабабусь готувались до весіль і як їх проводили, я дізнавалась тільки з книжок. А там всі основні етапи описано дуже правдоподібно.
Зараз такий термін як “сватання” часто забувають. Як правило, батьків ставлять перед фактом, що хлопець з дівчиною вирішили одружитися. А яке може бути сватання? І так всі знають, що молоді давно живуть разом, до чого тепер формальності? В найкращому випадку, проходить вечеря з батьками, де все і вирішується.
А в старі часи люди ходили до церкви, притримувались традицій, однією з котрих було саме “СВАТАННЯ”.
Пам’ятаєте, як описано сватання Вакули у повісті Гоголя “Ніч перед Різдвом”?
Чуб взяв нагайку і вдарив його три рази по спині.
– Ну, буде з тебе, вставай! старих людей завжди слухай! Забудемо все, що було між нами! Ну, тепер кажи, чого тобі хочеться?
– Віддай, батьку, за мене Оксану!
– Чуб трохи подумав, подивився на шапку і пояс: шапка була чудна, пояс також не поступався їй; згадав про віроломною Солохи і сказав рішуче:
– Добре! присилай сватів!
Що було далі ми не знаємо, але здогадуємося, що Оксана навряд чи винесла сватам Вакули гарбуза, тобто відмовила. Скоріш за все, наречена винесла до сватів хліб з сіллю, іншими словами погодилась. Далі усі випивають та пригощаються, наречена скромно стоїть збоку, батьки хвалять ії, а свати (друзі та родичі) хвалять нареченого. Ця традиція називається “ЗГОВІР”.
Далі починається новий етап підготовки до весілля, який називається “ОГЛЯДИНИ”. На мою думку, дуже показовим сценарієм як це відбувалося є відомий кінофільм “За двома зайцями”. В домі та на дворі прибирають, і наречена повинна постати в очах нареченого у найвигіднішому вигляді: і хазяйновитою, і розумною, і багатою. Ось як це з гумором описано:
– Поїдем до неї в кімнату, ти там ще не таке побачиш!
– Мамочко, там же не прибрано!
– Нічого, це дрібниці. Це їх кімната. Іх постіль. Як у пані. Покривало. Шовкове. В монастря випрсили.
– Я думаю, що ти не пожалієш для своєї дочки щось по-краще, ніж …
– Да що ви, що ви! Ось, гляньте. Скільки золота прикупили.
– Ось браслет, 75 рубликів, сережки …
– Мамо!
– А ось, ось, ось!
– Так, Проня Прокопівна має смак.
– Мерсі за компліман.
Чи відбуваються зараз “ОГЛЯДИНИ”? Так!!! Ну може не так явно, не так відкрито. Але, я думаю, обидві сторони один до одного приглядаються, і з матеріального боку також.
Отже після “ОГЛЯДИН” наступали “ЗАРУЧИНИ”, тобто закріплення згоди на шлюб. В українських традиціях за одним столом зустрічались батьки та родичі молодих. Обов’язковою традицією було перев’язування рук наречених, яке проводив головний староста. Після цього дівчина і хлопець вважалися зарученими і відтепер не мали права відмовлятися від шлюбу. Спроба відмовитися вважалася за безчестя, за відмову ж відшкодовували матеріальні витрати та ще й платили за образу.
Ну а далі починалася підготовка до “ВЕСІЛЛЯ”. Колись наречені повинні були особисто прийти та запросити гостей на весілля, це називалось “ЗАПРОСИНИ”, а зараз надсилають запрошення поштою.
Сучасна молодь перед весіллям влаштовує дівочу та парубочу вечірки. Були вони і раніше, але проходили не в клубах та саунах, а вдома. Дівич-вечір відбувався за присутності мами та, інколи, майбутньої свекрухи, а хлопці святкували більш розкуто, але без стриптизерш, як зараз.
І ось нарешті настає день весілля. Зранку подруги нареченої допомагають їй одягтися. Наречений приїжджає за нею, але його не впускаюсь, вимагають викуп. Мені здається, цей обряд – однин з тих, які дійшли й до наших днів. Після викупу їхали до церкви на “ВІНЧАННЯ”. Після виходу з церкви молодих обсипали зерном, монетами, цукерками, щоби подружнє життя було “солодким” та заможним.
Віруючі молодята вінчаються і зараз, але спочатку проходять обов’язкову реєстрацію в РАГСі. Вінчання може відбувати як в день реєстрації шлюбу, так і пізніше. В сучасних весільних традиціях все частіше пари відмовляються від церемоній у РАГСі, бо це дуже офіціозно і не романтично. Та й регламент робить весь процес нервозним та швидким. Тому стало дуже зручно та модно влаштовувати виїзні церемонії. Їх можна організувати за своїми уподобаннями, а головне нікуди не потрібно спішити.
Зараз практично на всіх весіллях стала популярною традиція “Перший танець молодого подружжя”. Деякі пари навіть проходять спеціальне навчання. У давнину такої традиції не було.
Мені здається, останнім часом ми почали повертатися до українських весільних традицій, на зміну пишним білим сукням в стразах все частіше приходять вишиванки, а замість “олів’є” та “цезарів” гості куштують національні страви.
Джерело: www.uamodna.com
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!
