Іван Франко народився не у Львові, а в селі Нагуєвичі біля Дрогобича. Проте, без сумніву, Франко — один з найвидатніших львів’ян. Тут він прожив 40 років із 60, які відміряло йому провидіння.
Іван Франко — людина, яка “зробила себе самого”. Син простого сільського коваля Якова Франка. Коли пройдуть роки, і молодий доктор філософії Франко відвідуватиме рідне село, його односельчани звертатимуться до нього на “Ви”.
Що поєднує цього великого українця і столицю Галичини? Насамперед, тут Франко жив, навчався і працював. Після одноповерхового Дрогобича Львів для Івана Франка здавався мегаполісом — тут жило близько 200 тисяч осіб, і на вулицях можна було чути німецьку, польську, українську та ідиш. Львів тоді називали “Вавилоном” або “маленьким Парижем”.
Іван Якович багато років не мав свого житла. Він орендував квартиру за квартирою. Більшість будинків, де жив поет, збереглися. Вони розташовані на львівських вулицях Каменярів, Чупринки, Саксаганського, Глібова, Стрийській… Звісно, тоді вони носили інші назви.
Навчався Франко у Львіському університеті. І Ви, мабуть, подумали, про тут величну будівлю з написом “patriae decori civibus educandis” – “батьківщину прикрашають освічені люди”. Але тоді університет був за іншою адресою — там, де зараз біологічний факультет. Відвідував Франко бібліотеки Оссолінеум та університетську, будинок НТШ (Винниченка, 24)…
Франко багато подорожував. Він відвідав багато європейських міст — Перемишль, Краків, Прагу, Будапешт, Нюрнберг, Франкфурт, Рим, Венецію… І писав, завжди багато писав. За все життя з під пера письменника вийшло близько 6000 творів — 10 творів великої прози, 100 малої, а також тисячі статей, наукових праць, віршів. Франко писав не лише українською, а й польською та німецькою. Взагалі, Іван Якович знав близько 15 мови, в тому числі кілька слов’янських, англійську, французьку, німецьку, латину, іврит.
Франко побував у в’язниці кілька разів. Зокрема, за поширення соціалістичних поглядів. Радянська влада особливо підкреслювала, що Франко захоплювався Чернишевським і Карлом Марксом. Останнього навіть пробував перекладати з німецької на рідну.
Іван Якович був великим бібліофілом. Хоч жив небагато, але завжди знаходив гроші на книги. Їх почав збирати ще у Дрогобичі. За все життя назбирав 12 тисяч книг.
Один з найвідоміших творів Франка сьогодні – “Не пора”. Вже у другому рядку читаємо “Не пора москалеві і ляхові служити”. Такий підхід не дуже подобався совітам, тому видавали вони не всі його твори, а лише ті, які вписувалися в образ “вічного революціонера”, борця за права робітників Галичини.
Франко був дон-жуаном. Він часто закохувався. Протягом одного року зробив три пропозиції дівчатам, але з жодною не одружився. Дружиною ж геніального поета стала Ольга Хоружинська. Вони повінчалися у Києві 1886 року. В них було четверо дітей — Андрій, Тарас, Петро та дочка Анна.
Мало хто знає, що “Кобзар Галичини” писав дуже цікавим правописом — замість криличної “й” він використовував латинську “j”. До речі, більшість творів поет підписував псевдонімами: Джеджалик, Руслан, Іван Живий, I.F. Всього близько 90 вигаданих імен. А в дитинстві Франка називали Мирон. Тоді люди вірили, що якщо кликати дитину не її іменем, то смерть за нею не прийде, просто не знатиме де її “клієнт”.
Іван Франко був кандидатом на нобеля. Його кандидатуру вніс священик, доктор філософії Йосип Застирець. Але не судилося — поет помер. Так Україна і не отримала свого нобелівського лауреата.
Хоч проживав Іван Якович у Львові, але не завжди сиділося йому у Львові. Кажуть, частенько ходив по гриби і на рибалку. На рибах поет розумівся неабияк — міг розрізняти десятки видів риби, ще й назвати правильно їхні назви латиною.
Петро Франко — син Івана Франка — був співзасновником “Пласту”. Саме слово “пласт” підказав для української скаутингової орнанізації Іван Якович — так називали козаки розвідку.
Іван Франко був не лише письменником та громадським діячем, а й перекладачем. Перекладав він на українську і з українською. Зокрема, Франко переклав деякі твори Тараса Шевченка на німецьку та польську мови.
Таким було життя Івана Франка. У великого поета є нащадки, які зараз проживають в Канаді.
Джерело: Сергій Чепара
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини