Російський публіцист та блогер Олександр Тверський дав відповідь тим, хто за багато років після розпаду Радянського Союзу тужить за ним і співає хвалебні оди.
Про це він написав у своєму блозі, – повідомляє Про Львів.
“СРСР – це маразматики при владі і бідність, як норма життя.
СРСР – це лицемірство. При показному антизахідництві поїздка за кордон – це заохочення, а річ з-за кордону – небувала удача.
СРСР – це однаковість у всьому. В одязі, в їжі, в піснях, у думках.
СРСР – це дефіцит і відсутність будь-якого прогресу.
СРСР – це комунальні квартири, де одна кухня і один коридор на всіх. Де слово сусід набуває особливого змісту.
СРСР – це заборона на виїзд за кордон, це в’язниця за валютні операції, це заборона на будь-яку політичну діяльність поза рамками компартії.
СРСР – це заборона на ведення підприємницької діяльності. Заборона на приватну власність як таку. У людини немає і не повинно бути нічого особистого, свого. Людина належить громадському, а не собі.
СРСР – це всепроникна цензура і ніякої свободи думки і поширення інформації.
СРСР – це постійно брехня, сірість і затурканість.
СРСР – це піонерські лінійки, комсомольські збори, громадський осуд і осуд. Приниження перед усіма, розмивання і приниження будь-якої індивідуальності.
СРСР – це повсюдний блат і вимагання.
СРСР – це нав’язування мілітаризму і імперської свідомості з самого раннього дитинства.
СРСР – зрівнялівка.
СРСР – відсутність предметів особистої гігієни.
СРСР – це убозтво побуту.
СРСР – це страх, відчуття безглуздя і абсурдність того, що відбувається.
СРСР – це неповага до особистості. У школі, в інституті, на роботі – всі офіційно домагаються до особистого простору людини. І це вважається нормою.
СРСР – це пропаганда з кожної праски, черги і порожні прилавки.
СРСР – це постійний страх перед війною.
СРСР – це пункт в анкетах “ставити особисті інтереси вище громадських”.
СРСР – це підозра до всіх, хто виділяється.
СРСР – це неможливість читати, дивитися і слухати, що хочеш.
СРСР – це черга за ковбасою, де люди непритомніли.
СРСР – це ставлення до людини, як до видаткового матеріалу.
СРСР – це графа національність.
СРСР – це безпросвітність завтрашнього дня, імітація життя як такого. Це життєдіяльність.
СРСР – це ненависть до розуму і любов до верстата.
СРСР – це в’їдливий антисемітизм спущений зверху і який доходить до останньої комунальної кухні.
СРСР – це принизлива відсутність вибору в усьому.
СРСР – це лизоблюдство і трепет перед начальником. Плазування перед силою.
СРСР – це коли мета виправдовує засоби.
СРСР – це протилежність свободи як такої. Відсутність свободи пересування, свободи совісті, свободи думки, свободи думки. І постійні декларації, збори, паради, полум’яні промови, ходи, плани, дошки пошани, дошки ганьби – величезні ширми, що прикривають справжню картину речей.
І брехня, брехня, брехня, брехня, брехня.
І головне – суть.
СРСР – це не автомати з газованою водою, а ГУЛАГ і 4 мільйони доносів.
Людиноненависницький режим, якому сьогодні ставлять пам’ятники.”
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!
