Телеведуча Яніна Соколова звернулася до українців з проханням не забувати і цінувати загиблих українських військових, в тому числі і курсантів, які загинули у авіакатастрофі під Харковом.
Про це Соколова написала у своєму Facebook, – повідомляє Про Львів.
Допис, у якому Соколова розповіла також про друга дитинства, що став військовим і віддав своє життя за Україну, зворушив тисячі українців.
“Вчора я була у морзі.
Я мчала туди до людини,про яку нічого не знала.
Напередодні я скролила стрічку фбуку у заторі і натрапила на це фото.
На ньому мужній, незнойомий мені красень, морпіх.
Помер. 24 вересня. Костянтин Оверко.
Я почала гуглити, співставила факти, поговорила з мамою і зрозуміла, що це таки він.
Все мало відбутися о 13. Відбулося о 20.
Тіло чекали довго.У морзі на Оранжерейній у Києві працює 1 санітар. Бляха, 1 санітар на морг у центрі міста, де по 40 тіл на день. Санітар вдягає, миє померлих, він же і оформлює документи. Інколи трупів по 40 на день. Родичі стоять біля. Стомлені рідні чекають по 5 годин поки труна з тілом нарешті буде віддана їм до дому.
Біля моргу на лавці чекала і вона. Лариса Михайлівна, мама Кості.Я обійняла її міцно і ми стояли і плакали.
Потяг тьоті Лариси був о 19.25, тіло не віддавали, тому вона не дочекалася. Поїхала до Запоріжжя. На наступний день Костю поховали там…
КОСТЮ, з яким я провела дитинство, гостюючи один в одного вдома у Запоріжжі.
Коли мені було 5, а Кості 7 ми грали у стільці. Будували такі великі піраміди і збиралися на гору, намагаючися втриматися. Хто втримався – виграв. Я вигравала, бо була дрищем. Костя благородно давав мені це зробити. А ще у центрі Запоріжжя було кафе, таке радянське, з кремовими десертами. Сюрприз. Ми ходили туди з мамами. З поведінкою як у мене так і у Кості завжди було не дуже, тому черговим челенджем було відкусити скляний стакан і прожувати. Я відкусила. Повний, задоволений рот крові. Мама сварила. Костя захищав…
З тих пір ми не бачилися. У червні Костю поранив мокшанський снайпер під Торецьком. Сука, цілився туди де знав, що буде мука, якщо виживе. Куля пройшла наскрізь через печінку і далі почалося пекло.
Костя пережив 30 операцій. Я навіть не здогадувалася, що він спочатку лежав у Військовому шпиталі, у 5 хвилинах від мого будинку, потім у Шалімова. Я проїжджала сотні разів повз і не знала, що він з мамою там. Костя з мого дитинства. Чи змогла б я подовжити його життя? Ні. Чи змогла б я подарувати йому позитивні емоції – так.
Минуло три десятки років. Сотні піруетів життя. І 25 вересня. Я біля моргу. Костя всередині.
Життя непередбачуване. І швидке. Не скупіться на час. Не бійтеся приходити до своїх. Навіть якщо свої – незнайомі, якщо свої – це поранені хлопці, а не мій Костя з дитинства. По всій країні у шпиталях лежать ті, завдяки кому я сиджу і пишу цей текст. А ви – читаєте.
Ті 26 янголів, яких ми втратила вчора теж знають, як важливо, аби про них не забували, пам”ятали і цінували…
Дякую КОСТЮ. Дякую, хлопці, вам за все. Спочивайте з миром.
Пробачте…”
Вчора я була у морзі.Я мчала туди до людини,про яку нічого не знала.Напередодні я скролила стрічку фбуку у заторі і…
Gepostet von Yanina Sokolova am Samstag, 26. September 2020
Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!
