3 березня, Львів попрощається з військовослужбовцями Михайлом-Віктором Сцельніковим, Ігорем Паранкевичем та Степаном Сапсою, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це інформує ЛМР.
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають полеглих захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).
Біографічні довідки захисників
Михайло-Віктор Сцельніков (13.10.1994 — 20.05.2023). Львів’янин.
Навчався у ліцеї №52 Львівської міської ради, згодом — у Національному університеті «Львівська політехніка» на факультеті компʼютерних наук.
Працював бізнес-аналітиком у філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПАМ СИСТЕМЗ», у Корпорації «СофтСерв» та у компанії TurnKey Lender Inc (США).
Зі слів рідних, Михайло-Віктор був щирою, світлою та надзвичайно вмотивованою людиною з чіткою громадянською позицією щодо війни в Україні. Вирізнявся відповідальністю, відданістю та високими моральними принципами, завжди підтримував близьких, умів підбадьорити жартом. Любив життя, займався бігом, захоплювався стрільбою, піклувався про тварин, був донором крові. Був мужнім і жертовним, готовим стати на захист інших.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому, Миколаївському, Херсонському та Донецькому напрямках у складі 206-го окремого батальйону територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України та 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Михайла Сцельнікова залишилися дружина, мати, бабуся, тітка, двоє братів та родина.
Ігор Паранкевич (25.02.1970 — 07.08.2025). Львів’янин.
Навчався у ліцеї №15 Львівської міської ради, згодом — у Національному лісотехнічному університеті України. Закінчив військову кафедру.
Працював директором деревообробного заводу на приватному підприємстві.
Зі слів рідних, Ігор був добрим, спокійним, неконфліктним і життєрадісним, завжди приходив на допомогу. Вирізнявся активністю, мав багато друзів. Любив проводити час з онуками, захоплювався риболовлею, збиранням грибів і відпочинком на природі.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Ігоря Паранкевича залишилися син, невістка, онуки та родина.
Степан Сапса (19.10.1970 — 15.08.2025). Уродженець села Помонята Івано-Франківської області.
Навчався у Помонятській початковій школі Рогатинської міської ради Івано-Франківської області. Згодом здобув професію фрезерувальника у Державному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище».
Проходив строкову військову службу.
Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Степан був доброзичливим і щирим, активним та товариським, мав багато друзів. Захоплювався футболом, брав участь у спортивних змаганнях, любив музику й спів.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Степана Сапси залишилися донька, син, дружина, сестра та родина.
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!