Львів попрощається з воїнами Назаром Микитинським, Олександром Кузьмичем та Володимиром Коханюком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів.
Як повідомляє Львівська міська рада, прощання з Назаром Микитинським розпочнеться о 09:30 у храмі Зіслання Святого Духа (вул. Трильовського, 9).
Чин похорону Назара Микитинського, Олександра Кузьмича та Володимира Коханюка відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Назара Микитинського поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), а Олександра Кузьмича — на Голосківському кладовищі, на полі ветеранів.
Прощання з Володимиром Коханюком продовжиться в родинному помешканні у селі Городище Стрийського району, а потім — у місцевому храмі Покрови Пресвятої Богородиці. Поховають воїна на місцевому кладовищі.
Назар Микитинський «Компас» (04.02.1983 — 26.09.2025) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №38 м. Львова, згодом — у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Геодезія». Працював інженером-геодезистом.
Зі слів рідних, Назар був закоханий у гори, займався альпінізмом, безмежно любив подорожувати, ходив у походи та бігав трейлові дистанції, часто долучався як волонтер до гірських забігів. Особливе місце в його житті посідали коти, яких він щиро любив і які завжди були поруч із ним.
Зі слів побратимів, Назар був дуже доброю людиною, кращим із кращих, справжнім командиром і надійним другом, одним із найкращих пілотів БпЛА 219-го батальйону.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому, Запорізькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений «Хрестом 54 Окремої механізованої бригади», «Почесною відзнакою командира 219-го окремого батальйону» та відзнакою начальника регіонального управління Сил територіальної оборони «Захід».
У Назара Микитинського залишилися батьки, дві любимі донечки, дружина, брат з сім’єю, куми, друзі, хрещені батьки та родина.
Володимир Коханюк (23.12.1978 — 16.07.2024) Уродженець міста Жмеринка Вінницької області.
Навчався у Комунальному закладі «Жмеринський ліцей №1», згодом — у Львівському інституті Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом».
Проходив строкову військову службу.
Займався підприємницькою діяльністю у сфері продажу.
Зі слів рідних, Володимир захоплювався мисливством і мотоциклами. Вирізнявся життєрадісністю, цілеспрямованістю, добротою, щирістю та комунікабельністю, мав багато друзів.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 77-ї окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Володимира Коханюка залишилися син, дружина, бабуся, батьки та родина.
Олександр Кузьмич (28.09.1982 — 05.01.2026) Львів’янин.
Навчався у Львівській правничій гімназії (колишня спеціалізована середня загальноосвітня школа №11). Здобув кваліфікацію механіка у Відокремленому структурному підрозділі «Автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка», згодом — кваліфікацію бакалавра з транспортних технологій у Національному транспортному університеті.
Працював водієм у Державному підприємстві «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької».
Зі слів рідних, Олександр любив риболовлю, цікавився автомобілями, футболом і боксом. За характером був веселим, добрим і комунікабельним, ніколи не відмовляв у допомозі іншим.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Херсонському напрямку у складі 704-ї бригади радіаційного, хімічного, біологічного захисту Сил підтримки Збройних Сил України.
Нагороджений медаллю «Ветеран війни».
У Олександра Кузьмича залишилися мати, сестра та донька.
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!