В Україні понад третина чоловіків призовного віку готові мобілізуватися до лав Збройних Сил. Водночас майже половина заявили про відмову.
Такі результати показує соціологічне опитування дослідницької агенції Info Sapiens. Його провели на замовлення агенції журналістики даних Texty.org.ua, – пише 24 канал
Результати дослідження
Соціологи встановили, що у випадку отримання повістки 35% чоловіків призовного віку, які не мають броні та не залучені до армії, готові мобілізуватися до ЗСУ.
Водночас в українців також поцікавилися, що слугує мотивацією для такого рішення. Серед основних чинників, які демотивують українських чоловіків воювати – це недостатнє матеріальне забезпечення (65,6%), можливість отримати інвалідність або померти (64,1%), невизначеність строків служби (63,8%) та ймовірність потрапити до поганого командира (59,6%).
Цікаво, що ймовірність потрапити до поганого командира лякає українців більше, аніж можливість потрапити у полон – 59,6% проти 50,8%.
А от щодо мотивації долучатися до ЗСУ, то основний мотив передбачуваний і зрозумілий – захищати країну і своїх рідних (71%), а також мститися і знищувати ворога (64,6%). А от доходи, згідно з результатів опитування, не відіграють ключової ролі у мотивації йти до війська – вони впливають на мотивацію мобілізуватися лише у 33% опитаних.
Окрім цього, у чоловіків запитали їхню думку щодо того, як зміниться ситуація на фронті протягом наступних шести місяців. Однак щодо цього панує невизначеність – попри те, що половина опитаних дала оптимістичний прогноз, 23% респондентів не змогли пристати на якусь чітку позицію.
Зокрема, на думку респондентів, на ефективність ЗСУ у цьому році негативно впливатимуть корупція в Міноборони (46,2%), брак озброєння та боєприпасів (35,7%), втома суспільства від війни (29%) і зменшення військової допомоги від партнерів (22,3%).
Які негативні чинники впливають на обстановку на лінії вогню / Texty.org.ua.
А от можливе покращення ситуації у 2024 році респонденти пов’язують зі збільшенням військової допомоги від міжнародних партнерів (51,9%), розширенням власного виробництва зброї та боєприпасів (46,2%), згуртованістю українського суспільства (39,8%).
