«Скуплять все. Кинуть холопам пару гривень в зуби – жріть»: Дроздов про продаж землі в Україні

0
18230
Остап Дроздов
Остап Дроздов

“Уся історія з ринком землі мене відсилає до племені манахатта. Воно за 60 гульденів (еквівалент декільком срібним брязкальцям) продало свою землю…”

Про це на своїй сторінці пише український журналіст Остап Дроздов:

“Все було чесно. Усе було дуже ринково. Нідерландські мореплавці заплатили рівно стільки, в скільки наївне й неосвічене плем’я манахатта оцінило свій скарб. Ніхто нікого не обманув.

До теми: Остап Дроздов: “Я дуже хочу – ні, я требую!!!! – аби формула цього самого Штайнмаєра запрацювала вже завтра.”

Коли моя мама народилася, на планеті було 3 млрд людей. Тепер, коли живу я, їх є 7. А планета більшою не стала. Ось чому в планетарному порядку денному чільне місце посідає поняття «продовольча безпека». Болота, міста, пустелі з кожним роком відтинають родючі землі. А гроші, навіть великі, їсти не можна. Зате за них можна купляти. Особливо якщо мати справу з племенем манахатта в центрі Європи, яке дивним чином злидарює, живучи на 60% світових запасів чорноземів.

Це Україна, дєтка. Недолуга держава 28 років свідомо робила все, аби в центрі Європи, на найкращих грунтах цієї планети, мало не здихало плем’я манахатта. Бідне, спите, затуркане, деградоване, кинуте на дно соціального виживання. Таке плем’я залюбки, з підстрибом, за ціну одного скутера чи мопеда спекається свого скарбу, тому що 28 років тотального нищення села не минули намарно. І прийдуть досвідчені «нідерландські мореплавці» з купою переконливих аргументів, що дійсно – не можна бути дикунською країною, де нема ринку землі. І настане кінець. Бо за ринковою логікою, якщо земля – товар, то хто буде її покупцем? Селянин – ніколи. Тому що його цілеспрямовано вбивали. А от 200-300 людей мають предостатньо готівки, аби нарешті легалізувати свій феодальний статус.

До теми: Остап Дроздов: «Ми скотилися до синьо-жовтої Росії.Маємо зеленого Наполеончика»

Я – ринковик. Я все чудово розумію. Але є одне але. В цій країні народ ще ні разу не вигравав. Ні від чого, що стосується майна, ресурсів, капіталів. І цього разу відбудеться остання й найграндіозніша афера. Зелені табуретки в парламенті запустять ринок землі, навіть якщо люди будуть горілиць лежати довкола Грушевського. Тому що так треба. Тому що плем’я манахатта мусить відіграти свою епізодичну історичну роль до кінця. Десятки й сотні аргументів, цілком слушних, воно чутиме. Десятки й сотні запевнень, заспокоєнь, розтлумачень лунатимуть. Усі аргументи за ринок землі я й справді поділяю, розумію, підтримую. Але вони не враховують укр.нюансу. Селянин ніколи не зможе купити свою власну землю, оскільки цього не передбачає вибудована олігархатом економічна система.

І тому я очікую гігантського шухеру. Скуплять все. Вступлять у монопольні змови. Швиденько все узгодять в частині надприбутків. Поховаються за підставними фірмочками. Кинуть холопам пару гривень в зуби – жріть. І років так за –надцять плем’я манахатта почухає свою потилицю і зрозуміє, що гостювати на своїй землі – така наша доля. І зазвучать журливі народні пісні про важку долю, наллється чергова чарка за упокій своїх надій.

Я радий за олігархів. Їм несамовито пощастило з таким добрим, чуйним племенем манахатта.”

До теми: “Тут трошки інший рекорд. Інститут Президента України доведено до рівня плінтуса…” – Остап Дроздов

Уся історія з ринком землі мене відсилає до племені манахатта. Воно за 60 гульденів (еквівалент декільком срібним…

Gepostet von Ostap Drozdov am Mittwoch, 16. Oktober 2019

Алла Гунченко для Про Львів

Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.