Костел святого Антонія з Падуї – храм, якого не здолав радянський режим

Львів – це місто в якому завжди проживало багато національностей.

Кожна з етнічних груп вносила у місто свої звичаї, культуру, релігію. Довгий час у місті переважало польське населення, як наслідок ми успадкували велику кількість різноманітних костелів різних епох і стилів.

Та з приходом радянської влади багато храмів було зачинено, їх приміщення використовувались не за призначенням, Греко-Католицька церва була змушена піти у підпілля, а з Римсько-Католицьких костелів залишились функціонувати лише Латинська катедра та костел святого Антонія з Падуї.


Костел Святого Антонія, вид з вулиці Заньковецької


Статуя святого Антонія з Падуї

23 червня 1617 року, Магістрат Львова затвердив акт про монастир Отців Францисканців під покровительством святого Антонія Падуанського. А за рік, цей акт підтвердив король Сигізмунд III. Монастир було закладено посеред виноградників у так званій Сухій Волі, що на Личаківському передмісті. Попередньо на цьому місці був монастир св. Хреста.

Перший монастир та монастирські келії було збудовано з дерева у 1618-1630 роках, але підчас облоги міста військами Богдана Хмельницького у 1648 році вони згоріли, пізніше їх було відновлено, але у 1652 році будівлі знову згоріли.

Нове будівництво розпочали ченці-мінорити у 1669 році. Спонсорував будівництво князь Костянтин Кшиштоф Корибут Вишневецький.


Статуя святого Антонія (XVIII століття) та вхід у костел

У 1718 році почали нове будівництво, яким займався син Костянтина Кшиштофа Януш Антоній Вишневецький. У 1739 році костел було освячено. У тих же роках було збудовано одноповерхові будівлі монастиря, а у північній частині – утворено монастирський сад. Згідно національного реєстру пам’яток культурної спадщини костел святого Антонія споруджено у 1718 році.

Після проведених реконструкційних змін у 1765 році, архітектором Франциском Кульчицьким, вигляд костелу став наближеним до сучасного.


Вітраж у каплиці Ісуса Розп’ятого

У 1784 році австрійський уряд ліквідував монастир і сюди перенесли парафію з костелу святих апостолів Петра і Павла з Верхнього Личакова оскільки той храм віддали Греко-Католицькій парафії. У монастирському крилі влаштували помешкання пароха та вікаріїв. У 1858-1860-х роках в приміщеннях монастиря перебувала тривіальна школа з притулком для хлопців.

У 1818 році перед храмом звели триаркову дзвіницю, а у 1830 році – територію храму оточили муром. У 1885 році два крила колишніх монастирських приміщень розібрали і над південним крилом влаштували другий поверх. Відтак ціла споруда почала виконувати роль плебанії. У 1898-1904 роках, до костелу добудовують присінок та бічні каплиці, а також по новому облаштовують сходи з фігурою Матері Божої Непорочного Зачаття.


Вітраж у каплиці Ісуса Розп’ятого

З приходом радянської влади, після Другої світової війни, костел святого Антонія залишився одним з двох діючих храмів Львова, які не були закриті для богослужінь. Але територія храму зменшилася: територію саду та плебанію передали у міську комунальну власність. Замість саду було влаштовано сквер, а у плебанії з 1950 року розмістили дитячу музичну школу №4.

У 1995 році до костелу знову повернулись Отці Францисканці Конвентуальні, частину території озеленили, на північному сході теперішньої території монастиря збудували господарську будівлю. На початку 2011 року на території проводились археологічні розкопки, результатом яких було знайдення фундаментів монастирських приміщень.


Костел святого Антонія, 1860-1870 роки


Пам’яткова мармурова таблиця доброчинця костелу

Джерело: photo-lviv.in.ua