Є цікаві дати, які викликають питання, і під час розгляду відкривається багато фактів. Зокрема, це – Різдво. Воно зустрічає нас не лише ялинками на вулицях, уже давно освітленими та оздобленими, не лише подарунками і колядками, а й навіть моментами, на перший погляд не пов’язаними. Наприклад, якщо подивитися на рушник з орнаментом… але про це нижче. Більше прозоре нагадування – різдвяні вінки. А також 25 грудня, написане в кожному календарі. Це римсько-католицьке Різдво, яке тепер у нас стало офіційним вихідним.
В. Доброліж «Нехай прийде царство Твоє…». Листівка. ЦДАЗУ.
Але цікаво, що і православне та греко-католицьке Різдво, 7 січня, за старим стилем, випаде… на 25 грудня. За григоріанським календарем, це велике свято саме грудневе, а за юліанським (як у православ’ї) – січневе. Тому виходить, що православне святкування «відстає» від католицького на тринадцять днів.
Також кінець грудня позначений не менш важливим. Так, Новий рік (1 січня за новим стилем) ми святкуємо у піст. Для ортодоксальних православних вірян новорічна ніч – час посту, бо з 28 листопада до 7 січня триває Різдвяний піст (нестрогий). Але це не означає просто дієти. Піст – привід подумати над минулим і визначитися з майбутнім, очистити не тільки тіло, а й душу. У Новий рік вступаймо новими – і відзначаймо Різдво чистими. Хто не постує? Малолітні, хворі, вагітні, похилого віку, воїни, ослаблені тяжкою фізичною працею, а також подорожні. У релігії до воїнів прирівнюються науковці.
У католицизмі відзначається Адвент (лат. adventus – пришестя) – передріздвяний період. Це підготовка до Різдва, «радісне очікування», а також роздуми про друге пришестя Христа. Цього року Адвент починали 3 грудня, наступного він буде 2 грудня. Підготовку відзначають «вінком Адвенту» (різдвяним вінком), який плетуть з ялинового гілля та прикрашають чотирма свічками. Першої неділі запалюють одну свічку, наступної – дві, і далі, щоб ставало світліше. Це перемога світла над гріховною темрявою. Вінок круглий, як сонце.
А звідки пішла традиція різдвяної ялинки? У християнських храмах її почали з того, що ставили гіллясте дерево, обвішане світильниками. В Адвенті це дерево замінили на арку світильників, хоча сама ялинка, звісно, нікуди не поділася. Радісна підготовка до свята – недарма третя неділя Адвенту називається Gaudete, тобто, з латинської, «радійте». А що ми бачимо у Києві та інших містах, окрім вінків, – це, звичайно, вертеп.
Що ж до самого Різдва, то про нього ми знаємо багато. Чи так здається? Але чому воно датою збігається з народженням давньогрецького Заґрея – Діоніса (божества містерій)? Або нашого Даждьбога? Дуже проста відповідь – календар. Християнські традиції Різдва наклалися на язичницькі уявлення. Наприклад, сонцеворот (який збігається зі святом) пов’язували з Божичем. Символ Божича – золоторогий олень, тобто сонце. Вважали, що це світило вмирає, щоб відродитися знов. Є версія, що Божич і Даждьбог (бог сонця і родючості) – одне і те ж божество. Зимовий сонцеворот уявляли так: восени Даждьбог умирає (бо холоднішає, дні скорочуються, і рано темнішає), а 24 грудня сонце повертає «на літо», і так з’являється новий, молодий, бог.
На Закарпатті 25-го пекли і подавали різдвяний пиріг, який називали «крачун» – на честь Корочуна (Карачуна), тобто зимового сонцевороту. Віра у сонце відбилася й на наших рушниках – численні солярні знаки: кола, косі хрести (які обертаються) та інші символи.
Як святкували і святкують 25 грудня по селах? З 24 грудня по 6 січня (тобто до Святвечора) – Зимові святки. У цей період наші предки масово влаштовували весілля. Також робили і «вовчі свята», убираючись у вовчі шкури. Це було відгомоном язичницьких тотемічних обрядів (можна згадати римські люперкалії: жерці-люперки вдягались у вовчі шкури). І, звичайно, 24 грудня не обходилося без Коляди та ігрищ. А 25-го грудня цілий тиждень селяни збирали все сміття та на Новий рік досвіт сонця виносили й спалювали – щоб краще родили дерева і плоди. Нагадує італійський звичай викидати з вікон усі старі речі.
26 грудня (за новим стилем 13 січня) – день «полога Богородиці»; наші предки цього дня носили до храму хліб і пироги. У народних уявленнях це свято збіглося з культом Макоші (Мокоші) – богині-прародительки, матері, пророчиці долі, помічниці жінкам у ремеслах (насамперед прядінні й ткацтві) і при пологах. Її зображення зашифровано на рушниках. Цікаво, що це було єдине жіноче божество, чий ідол стояв на рівних з чоловічими ідолами у київському капищі, зведеному за наказом князя Володимира. Її день – п’ятниця (як Венерин день – у римлян, Фреїн – у скандинавів, тощо). Треба сказати, що після 25 грудня наші предки вшановували Рода і Рожаниць – у подяку за перелам зими. За повір’ями, цього дня сонце «грає». Таким чином, життя не вмирає, а повторюється. Відпочивши взимку, земля набирається сил і родить знову.
Прикмети на Різдво:
Якщо на кутю небо зоряне – буде великий дорід худоби і ягід.
На Різдво іній – урожай на хліб; небо зірчасте – урожай на горох.
Яка погода по Різдві, така буде і після Петрового дня.
Різдво – особливе свято для нас. Це і привід подумати про свої минулі справи – наскільки вони були гідними – і підготуватися до нового. Запалімо свічку – у вінку, на ялинці, на столі чи просто у душі. А також не забуваймо, що це пора, яка вимагає від нас милосердних діянь.
Джерело: uain.press
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!
