Урицькі скелі – пам’ятка природи та археології національного значення, яка не має аналогів у Європі.

Поблизу села Урич Сколівського району, на лівому схилі долини потоку Уричанка серед лісу височіють величні урвисті скелі висотою до 50 м. Скелі являють собою ерозійні останці масивних пісковиків палеоцену (абсолютний вік 55 млн. р.).

Урицькі скелі – не тільки визначна природна, але й археологічна пам’ятка. Тут знайдені рештки стін та будівельних конструкцій, які є залишками давньоруської фортеці Тустань (ХІ – ХІІІ ст). Захисники цієї фортеці на протязі довгого часу чинили опір татаро-монгольським завойовникам. У скелях вирубані гроти, підземні ходи, колодязі.

Скелі поблизу с. Урич є об’єктом масового відвідування туристами. Вони входять до історико-ландшафтного комплексу “Тустань” у складі природного національного парку “Сколівські Бескиди”.

Природа

У геоструктурному відношенні Урицькі скелі розташовані у межах Скибових Карпат. Це ерозійні останці відкладів ямненської світи верхнього палеоцену, орієнтовним віком 55 млн. років. Скелі складені переважно сірими, масивними та грубошаруватими кварцовими пісковиками, шари яких під впливом тектонічних рухів були поставлені майже вертикально, і які утворюють завдяки цьому прямовисні стінки.

До комплексу урицьких пісковиків входять 7 груп скель: Камінь, Острий Камінь, Мала Скеля, Жолоб, Ґулька, Хрест та одна безіменна скеля. Основною домінантою в ландшафті є скельна група Камінь, розміщена в епіцентрі природного амфітеатру, що формується схилами гір Горбище, Старий Горб, Турків, Товар, Стовба, Діл, Перенизь, Вороновий хребет, Кічерка, Горб. Висота Каменя становить 87 м над рівнем долини.

У процесі денатурації пісковики змінювали свій первісний вигляд, набуваючи дивовижних форм і витворів. В одних місцях вони виступають у формі великих монолітів, в інших – у формі безладно сформованих брил. Тут є багато природних тріщин, печер, в тому числі і рукотворні. У нижній частині скельних виступів внаслідок розширення вертикальних тріщин водними потоками утворилась низка гротів до 2 м заввишки та 3-5 м завдовжки. У міфах та легендах знаходимо назви «Чотири Велетні», «Три пальці», «Чотири списи», «Орел».

Дуже оригінальними є також прояви вітрової ерозії скель. Окремі ділянки їхньої поверхні вкриті численними округленими заглибленнями, розділеними порівняно тонкими кам’яними стінками, які у загальних рисах нагадують бджолині стільники. У багатьох місцях замість численних стільникових заглиблень спостерігаються різного розміру і форми ніші та борозни видування. Досить активно розвиваються і процеси лускуватого відшарування найбільш звітрілих приповерхневих шарів пісковика, які надають скельним виступам округлої форми.

Історія

Починаючи з кінця IX ст. скельні комплекси освоювало плем’я хорватів, яке входило до союзу слов’янських племен. У цей період формувалась та розбудовувалось місто-фортеця Тустань. Центральна частина граду площею 3 га розташувалась на скельній групі Камінь та навколо нього. Дитинець розміщувався на самому скельному плато. Чудернацька форма скель слугувала природними стінами, а проміжки між скелями будівничі заповнили дерев’яними колодами, застосовуючи зрубну конструкцію. В скелі, де прилягали колоди та бруси, видовбували пази та вруби. Таким чином сьогодні залишилось близько 4000 слідів на селях від дерев’яних конструкцій.

Багаторічний дослідник Тустані Михайло Рожко на основі детального дослідження залишених слідів та археологічних розкопів виконав графічну реконструкцію фортеці. Дерев’яна забудова існувала та трьох скельних групах: Камені, Малій Скелі та Острому Камені. За увесь свій період існування (IX–XIII ст.) фортеця пережила п’ять будівельних періодів дерев’яної забудови.

Тустань стала важливим стратегічним пунктом і входила до єдиної системи Карпатської лінії оборони південно-західних рубежів Київської Русі, а згодом і Галицько-Волинського князівства. В історичних джерелах уперше Тустань згадується у літописі (1333-1384 рр.) підканцлера короля Казимира Янка з Чарнкова та у польського історика Яна Длугоша під роком 1340. Тоді фортеця була захоплена польським королем Казимиром Великим і наново відбудована. На той час фортеця була досить відомою і стояла поруч із такими містами як Львів, Сянок, Перемишль, Кросно, градами Любачів, Теребовля, Галич. За своїм територіальним розміщенням град-фортеця була вдало включена у міжнародні торгові зв’язки як контрольний пункт до карпатських перевалів. Це підтверджується й знахідками кількох арабських монет дирхемів, що датуються IX-XI ст. Крім цього, Тустань відігравала роль прикордонного та митного центру між Галицько-Волинським князівством та Угорщиною, а після загарбання першого польськими феодалами – між Польським королівством та Угорщиною.

Найстаріша документальна згадка про Тустань відноситься до кінця XIV ст. У листі Папи Римського Боніфація IX від 15 травня 1390 року йдеться про певні надання Владиславом Опольським новозаснованій Галицькій католицькій дієцезії. У фундації йшлося про юрисдикцію архієпископа над містом Рогатином та градами Олеськом і Тустанню, про десятину прибутків від солі в Дрогобичі та Жидачеві. Однак, Тустань у 1398 р. знову повертається під владу перемишльського католицького єпископа.

Фортеця із часу її захоплення перебувала від владою Польської держави, тобто короля. Про те, що Тустань була центром волості, свідчить Королівська дарча грамота на село Крушельницю від 4 листопада 1395 р. Згодом місто-фортеця переходить під владу польських магнатів та шляхти. У 1539 році король дарує Тустань М.Блізинському, а останній продає її у 1541 році Янові із Тарнова. Ця грамота свідчить, що фортеця перебувала у занедбаному стані. У приписі М.Блізинський та його спадкоємці зобов’язувались власним коштом і заходами відновити замок і підтримувати в належному стані.

Фортеця (замок) Тустань проіснувала включно до XVI ст. У люстрації Дрогобицької соляної жупи (1565 р.) вказано, що «…у Тустані беруть мито від купців, котрі йдуть горами, минаючи Дрогобич». В XVII ст. Тустань втрачає роль митниці і занепадає. Серед причин занепаду слід виділити наступні: деяка стабілізація відносин між Польщею та Угорщиною та поширення кордону Польщі на схід; розробка власних покладів солі у країнах центральної Європи; зміна у військовій техніці і, відповідно, у тактиці ведення бою.

Починаючи з XVIII ст. розвалини замку-фортеці Тустань привертають увагу численних подорожніх, туристів, етнографів, істориків. Для них місцеві жителі навколишніх сіл складають численні легенди, перекази. Перша половина ХХ ст. відома патріотичними здвигами галичан. У травні 1914 р. на території скель відбувся мітинг-фестини української молоді, приурочений до сотої річниці з дня народження Т.Шевченка. З цього часу на Камені залишився напис :«І вражою злою кров’ю волю окропіте!» У часі національно-визвольних змагань 1940-1950 рр. поблизу Каменя в урочищі Погарці розташовувались криївки вояків УПА з куреня «Бойки» ім. Богдана Хмельницького. Восени 1944 р. і травні 1945 р. в урочищі Церківне здійснювали постої бійці УПА куреня «Підкарпатського».

Джерело: 7 чудес України

Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини