Діяльність радянської влади як до початку Другої світової, так і в її період була позначена низкою жорстоких акцій проти мирного населення. Часто згадки про більшовицькі злодіяння 1939–1941 років тонуть у потоках пафосних промов про “Перемогу радянського народу у Великій Вітчизняній війні”.
Ось факти про найрезонансніші злочини того часу.
1.МАСОВІ УБИВСТВА ЗААРЕШТОВАНИХ У ТЮРМАХ
НКВД, головний каральний орган більшовицької держави, не переставало і в умовах хаотичного відступу у 1941 році виконувати свої страшні функції. Без будь-якого вироку й розбору ліквідаційні команди страчували всіх, навіть підозрюваних та випадково затриманих, часто після страшних тортур.
Найвідомішим епізодом виявися розстріл у Львові, де в трьох в’язницях, згідно зі свідченнями начальника тюремного відділу НКВД по Львівській області лейтенанта Лермана, було розстріляно 924 особи.
2.ПРИХОВУВАННЯ НЕБЕЗПЕКИ ДЛЯ ЄВРЕЙСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ В ПЕРШІ МІСЯЦІ ВІЙНИ
Одним із найбільших злочинів комуністів виявилося повне приховування від євреїв фактів геноциду проти них із боку німців.Більшість єврейського населення була абсолютно не в курсі ставлення нацистів до нього. Найяскравішим із жахливих свідчень цього злочину більшовиків став абсолютно добровільний прихід 27 вересня 1941 року до Бабиного Яру на розстріл майже всього єврейського населення Києва, яке, не очікуючи нічого поганого, саме з’явилося на перший виклик окупантів. Із приблизно 1,5 млн євреїв, що залишилися на окупованій німцями території України, не вижив майже ніхто.
3.ПІДРИВ ГРЕБЛІ ДНІПРОГЕСУ В ЗАПОРІЖЖІ
Одним із найжорстокіших проявів тактики «випаленої землі»стало замінування греблі Дніпровської гідроелектростанції в Запоріжжі. Унаслідок вибуху 20 т толу виникла пробоїна завдовжки близько 150 м, крізь яку ринула вниз багатометрова хвиля води, спричиняючи руйнування й загибель людей, що перебували в береговій зоні. Жертви серед червоноармійців та цивільного населення оцінюються від 20 тис. до 80–120 тис. осіб. Точних даних і досі немає.
4.«ЧОРНОПІДЖАЧНИКИ»
Коли радянські війська заходили в черговий звільнений від нацистів український населений пункт, за ними слідом туди прибував польовий військкомат. Він проводив повну мобілізацію усіх чоловіків, які могли тримати зброю в руках. Після цього їх майже відразу кидали в атаку на німецькі позиції, не встигаючи видати військового одягу: так, власне, і з’явилася назва «чорнопіджачники», або ж «чорносвитники». Селяни своїми трупами вистеляли шлях регулярним військам. При штурмі Києва в жовтні 1943 року на Букринському плацдармі загинуло понад 250 тис. солдатів, із яких значну частину становили щойно мобілізовані селяни в домотканих свитках.
5. Депортації мирного населення
Цілі народи були визнані в Кремлі «зрадниками», яких потрібно щонайменше переселити з місць їхнього проживання для дальшої асиміляції та знищення протестного потенціалу. Протягом 1945–1947 років понад 80 тис. людей із Західної України було депортовано на Донбас та в Сибір через звинувачення в націоналізмі та «пособництві УПА».Найвідомішим прикладом такої практики стали кримські татари.
З очищеного від німців Криму радянська влада навесні-влітку 1944 року вивезла майже в повному складі корінне населення, зокрема 180 тис. кримських татар – до Середньої Азії. Згодом, у другій хвилі депортації, були виселені кримські вірмени, болгари та греки. Титульна нація – українці – зазнала кількох хвиль переселення, перших двох – іще до війни. А протягом 1945–1947 років понад 80 тис. людей із Західної України було депортовано на Донбас та в Сибір через звинувачення в націоналізмі та «пособництві УПА».
Іще близько 500 тис. були вивезені із західноукраїнських земель, які згідно з рішенням Сталіна передали Польщі.
Джерело: Рідна Черкащина
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
