29 липня, Львів попрощається з військовослужбовцями Ігорем Окісом та Антоном Стабровським, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це інформує ЛМР.
Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають воїна Ігоря Окіса на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).
Воїна Антона Стабровського поховають на Голосківському кладовищі, полі 34-В.
Біографічні довідки захисників
Ігор Окіс (15.06.1980 – 04.05.2026) Уродженець села Шайноги Львівської області.
Навчався у Вузлівському опорному закладі загальної середньої освіти та середній загальноосвітній школі № 63 м. Львова. Згодом здобув освіту у відокремленому структурному підрозділі «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» та Національному університеті харчових технологій.
Працював у приватному акціонерному товаристві «Галка», а також у товаристві з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К».
Зі слів рідних, Ігор був доброю, щирою, турботливою та позитивною людиною, яка завжди була готова прийти на допомогу іншим. У вільний час захоплювався футболом і риболовлею, любив проводити час у лісі, збирати гриби та відпочивати на природі.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 7-го прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України.
Нагороджений медаллю “Ветеран війни”.
У Ігоря Окіса залишилися мати, син, сестра, хрещена, близькі друзі та родина.
Антон Стабровський (12.09.1987 – 18.12.2025) Львів’янин.
Навчався у ліцеї № 6 м. Львова. Згодом здобув вищу освіту у Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського.
Зі слів рідних, Антон був добрим, щирим, відповідальним, активним і позитивним, вирізнявся спокоєм, врівноваженістю та комунікабельністю. Захоплювався плаванням і присвятив цьому виду спорту значну частину свого життя.
Був членом національної паралімпійської збірної України з плавання та майстром спорту України міжнародного класу. У 2006 році став чемпіоном світу в естафетному плаванні та бронзовим призером чемпіонату світу на дистанції 100 метрів батерфляєм. У 2008 році виборов бронзову медаль Паралімпійських ігор у Пекіні, у 2009 році став чемпіоном Європи, у 2011 році – срібним призером чемпіонату Європи. На Паралімпійських іграх 2012 року в Лондоні посів четверте місце, а у 2013 та 2014 роках став бронзовим призером відповідно чемпіонату світу та чемпіонату Європи.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України
Нагороджений відзнакою Президента України — орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
В Антона Стабровського залишились батьки, син, брат, сестра та родина
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!