Батько української гімнастки Марії Височанської приїхав з фронту на виступ доньки на Олімпіаді-2024. Його приїзд для дівчини був несподіванкою.
Марія – капітан української команди в групових вправах. Вона найдосвідченіша серед дівчат, адже уже брала участь у минулих Олімпійських іграх, – пише 24 канал.
“Ми воюємо за майбутнє наших дітей”
Українські гімнастки у п’ятницю, 9 серпня, посіли третє місце у кваліфікації та впевнено пройшли до фіналу групового багатоборства.
Доки Марія Височанська, Діана Баєва, Аліна Мельник, Валерія Перемета та Кіра Ширикіна підкорювали паризьку арену “Ла-Шапель”, батьки капітанки української команди вболівали за свою доньку на трибуні.
Я так плакала, ви собі не уявляєте, бо тата не мали відпустити. Після виступу я їх знайшла, побачила – і тато з мамою мені махали. Чесно, я навіть не очікувала, що може бути таке. Чудеса бувають, вони стаються з нами — головне, в них вірити, – розповіла дівчина.
Марія поділилася, що саме батьку вона подзвонила першому, коли збірна українських гімнасток виборола олімпійську ліцензію на чемпіонаті світу у Валенсії. “Ти вірив у мене, мама вірила в мене, і я це зробила”, – сказала тоді дівчина.
Батько української гімнастки воює від початку російсько-української війни, коли його доньці було ще 13 років. Він, зокрема, захищав Донецький аеропорт. У 2022 році попри старі поранення чоловік повернувся на фронт.
“У художніх гімнасток спортивне життя коротке, тому вирішили, що нема чого втрачати цей шанс. Чоловік з фронту на попутках добрався до Києва, звідти – до Львова. А я в цей час купувала всі квитки до Парижа, які лишилися. У грозу летіли, з блискавками, але ми успішно добралися, не спізнилися, розібралися в паризькому метро! І ці емоції, які ми отримали… Бо могло всяке бути: вони могли не пройти кваліфікацію, але ми б теж їх підтримували. Це такий момент щастя. Коли твоя дитина здійснює те, про що мріяла, у неї все виходить, у її команди все виходить — і вони, щасливі, махають тобі рукою… У мене аж мурашки” – розповіла мама гімнастки.
Батько Марії мріяв побачити доньку на Олімпіаді, а свою відпустку планував ще торік.
Але то війна, є обставини, логістика складна. Залежало ще від командира: чи відпустить, чи зрозуміє. Але це не так важливо для мене, як для моєї дитини, бо я їй обіцяв, що зможу, що приїду. Я зміг. Я щасливий. Сподівався, що вони добре виступлять, але щоб так добре! Дівчата демонструють, що навіть коли війна, ми можемо мати успіхи найвищого ґатунку. Ну, і воюємо ми за майбутнє наших дітей, нашої держави. Чи важливий спорт зараз? Звичайно. Ми за те й воюємо, щоб наші діти могли здобувати освіту, займатися спортом і жити повноцінним життям, – поділився емоціями військовий.
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!