“Ми таки деградуємо – і ця деградація в усьому – манері поводитися у людних місцях, висловлювати публічно свої думки, у манері задовольняти свої бажання і пристрасті…”
Про це на своїй сторінці у Facebook пише український поет, журналіст, телеведучий Анатолій Матвійчук:
“Я не ханжа і не пуританин. Виховувався, на київських вулицях в криміногенному пролетарському районі, але від того, що відбувається сьогодні в інформаційному просторі просто корючить.
Не можу, приміром, я зрозуміти деяких, так званих, політологів з кількома вищими освітами, які перейшли виключно на сленг, тобто висловлюються настільки брутально і цинічно, ніби у них позаду три класи і колонія суворого режиму. Навіщо?!
Мені не зрозуміло, навіщо молоді і симпатичні жінки, яким народжувати і виховувати дітей, опускають себе до рівня лексики нижче нікуди?! Тобто, я розумію і роздіялю їх суспільну тривогу і занепокєння, Але ж навіщо оцей брудний потік нецензурщини в мережі? Якщо це і піар – то дуже чорний.
Так, я за чесність і прозорість – вважаю, що сьогодні журналісти мають слідкувати за кожним кроком вищих посадовців, а також корупціонерів, хабарників і нечистих на руку чиновників, не даючи їм вільно дихнути.
Але коли людина хоче почухати своє причинне місце – чи обов”язково це смакувати і облизувати? Чи ви й справді себе так ідеально контролюєте, що у вас нічого й ніколи такого не буває?! Ну-ну…))
І нарешті про грішного нардепа – любителя таємної полунички. Чи знала більшість людей в Україні хоч щось про нього?! Тепер знає…)) Але хіба відсотків 50 депутатського корпусу нинішнього й минулого скликання – вони чимось кращі?! Давайте всіх змішаємо з лайном!
У кожної людини купа скелетів у власній шафі. Чи ви знаєте, чим вони займаються у вільний від кнопкодавства час? З ким проводять своє дозвілля? За великим рахунком, це їхня особиста справа. Поки вони не переступили межу криміналу…
Але я не про це – бо проблема в іншому. Ми таки деградуємо – і ця деградація в усьому – манері поводитися у людних місцях, висловлювати публічно свої думки, у манері задовольняти свої бажання і пристрасті.
І нарешті, про нашу рідну пресу. Вона стала такою жовтою, що місцями від неї аж тхне сечею. Не тому, що вона всюдисуща і безжальна, а тому що фото цих папарацци і брутальні тексти цих “політологів”- смакуються більшістю дюдей із якимсь особливо збоченим задоволенням. Так, як нещодавно смакувалися жарти “95 кварталу”…
Ну, і як писали класики “мораль сей басни какова?”…
Немає моралі.
Суцільне оскотинювання.”
Я не ханжа і не пуританин. Виховувався, на київських вулицях в криміногенному пролетарському районі, але від того, що…
Gepostet von Анатолій Матвійчук am Freitag, 1. November 2019
Алла Гунченко для Про Львів
Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!
