І вони не хочуть дивитися.Вони знають, як має бути…
Про це пише український поет та письменник Олександр Ірванець.
“Ви не зустрінете цих людей у театрі, на виставці, у книгарні “Є”, у кнайп-клубі “Купідон” або у львівській “Дзизі”. Але вони є. Вони живуть у тих самих будинках, що й ми, ходять тими самими вулицями, стоять поперед нас у чергах супермаркетів, їздять поряд з нами у громадському транспорті. Їх не просто багато. Їх дуже-дуже багато. Я навіть інколи думаю, що їх – більшість, і ця думка не дуже тішить мене.
Мені особисто вони часто трапляються під час подорожей. У міжміській маршрутці, блаблакарі чи в плацкартному вагоні потяга Київ-Ковель. Сам я ніколи не переводжу розмову у політичну площину – бережу нерви. Але вони дуже охочі до розмов саме та ці теми. “Довели країну!”, “Та хуже, чим при Януковичу!”, “Та всі вони там ворюги!” – усі ці фрази вимовляються з такою максимальною впевненістю у власній правоті, ще й приправленою готовністю пошукати підтримки тут-таки: – Та он кого хоч спитайте?! Правда ж, тітко, довели? – Тітка знічено киває…
Навіть перетнувши кордон і в польському Холмі сівши на потяг до Варшави, я опинився в компанії двох жінок з Волині, які вже давно працюють в Польщі, але добре знають, як погано все в Україні, як там усе занепадає й гине. На щастя, був будній день і потяг їхав напівпорожній, тож я врятувався, перейшовши до сусіднього купе.
А минулого листопада їхалося якось блаблакаром з Києва до Рівного. Водій був із Калуша і окрім мене мав ще лиш одного пасажира. Чоловік років 45, як з’ясувалося у розмові, – переселенець з Донбасу, у Калуш. Я зручно сидів сам на задньому сидінні і клацав собі кульки в телефоні. У водія з пасажиром попереду балачка швидко з’їхала на майбутні вибори. Не дуже різко, але уїдливо співрозмовники пройшлися по основних кандидатах, включно з чинним президентом – недоліки мали всі. А потім переселенець з Донбасу до Калуша якось аж замріяно сказав:
– А от єслі б прийшов такой простой чєловєк і навьол наконєц порядок!
Я дозволив собі втрутитися і запитав переселенця, чи відомі йому прецеденти його мрії: хто, коли, в якій країні щось подібне здійснив? Він, здається, просто не зрозумів мого запитання. Йому хотілося. І він анітрохи не вважав своє хотіння нездійсненним.
Нещодавно в Інтернеті кинувся в очі заголовок: “Люди, старші 65-ти, найбільше поширюють неправдиву інформацію”. І пригадалось реальне цієї тези підтвердження – теж у Рівному, добра знайома, старша пані, оголосила, що голосуватиме виключно за жінку з розплетеною косою. У відповідь на моє здивування пані пояснила мені, нетямущому, що їй і всім її знайомим уже давно відоме передбачення славетної пророчиці “тоді в Україні буде лад, коли до влади прийде жінка”. Коли я почав розпитувати глибше, з’ясувалось, що це не “баба Ванга” (бо про Вангу можна знайти чимало різної інформації в Інтернеті, і України вона не згадувала), але все одно особа варта довіри. “Вона, здається, в Дубні живе…” – вже менш впевнено завершила співрозмовниця. Втім, її готовність голосувати за вищезгадану кандидатку від цього не зменшилася.
Чимало з молодших людей, судячи із розмов у тому ж таки транспорті, готові проголосувати за політика Зе. Мотивація їхня теж дуже молодіжна, і молодіжним сленгом формулюється: “А просто так! По приколу!” Що свідчить про кілька речей, але насамперед – про не дуже серйозне ставлення до держави у цілому. Мудрі оглядачі вже давно зауважили цю рису в нашого виборця, і пояснюють її тим, що за століття бездержавності, відсутності власної еліти (або через її, еліти, виняткову продажність) в українців виробилось гостре несприйняття чинної влади. Заперечити тут нічого. Та все ж…
Коли Галілео Галілей сконструював першого нормального функціонального телескопа і роздивився найближчі небесні об’єкти – Місяць і планети, він запропонував очільникам Церкви самим подивитися в окуляр і переконатися, що, наприклад, Місяць не плаский, а округлий, це було виразно видно. Але святі отці відповіли невідпорним аргументом: “Ми не хочемо дивитися. Ми знаємо, як має бути”.
Ось тому я і не встряю в дискусії. Бо у 99 випадках зі 100 в цих дискусіях не діють навіть залізні аргументи, підкріплені цифрами й фактами. Вони просто не хочуть дивитися. Вони знають, як є.
Зазвичай авторський есей, чи то пак колонка, мусить мати якийсь висновок, бажано мудрий і повчальний. Але я не маю зараз жодних висновків. Я лише постійно думаю про те, що вже за два місяці вони, разом із нами, підуть на виборчі дільниці. І яким буде їхній вибір?”
Анастасія Сорока для Amazing Ukraine
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!