Різні дороги приводять людей до словників української мови. Хтось зазирає «у пишний яр, а не сумне провалля», щоб грамотно написати якийсь документ, комусь туди рекомендують навідатися в коментарях фейсбуку, а ще хтось просто не йме віри, що правильно наголошувати «обрУч», а не «Обруч», і хоче подолати стадію примирення з фактом перевіркою за словником.
Але не все можна знайти у словниках, а грамотно говорити українською хочеться. На щастя, існують книжки, завдяки яким можна відкрити безліч нюансів української мови й нарешті перестати вагатися, як правильно казати – «приймати участь» чи «брати участь», точно знати з дефісом чи без пишеться «будь ласка» і як перекласти українською «первый блин комом».
Кишенькова запорука знань
Авраменко, Олександр. 100 експрес-уроків української / О. Авраменко ; іл. Н. Гайди. – Київ : Книголав, 2016. – 191 с.
Мовознавець Олександр Авраменко відомий своїми експрес-уроками на «1+1», з яких за лічені хвилини можна дізнатися, як не припускатися поширених мовленнєвих і правописних помилок. Ілюстроване паперове видання частини цих уроків стало мовним бестселером й потрапило до найпродаваніших книжок сайту Yakaboo, опинившись у товаристві нового «Гаррі Поттера» й любовної драми «До зустрічі з тобою» Джоджо Мойєс. Секрет успіху книжки не тільки в ажіотажі довкола вивченні української, а й у продуманому форматі подачі інформації: матеріал лаконічний, злободенний, поданий з гумором, формат книжки зрУчний, а картинки веселі. Саме з цієї книжки я дізналася правильний наголос у слові піалА й що український відповідник «на безрыбье и рак рыба» – у степу і хрущ – м’ясо!
Чи справді легко?
Клименко Н. Українська легко! [Текст] / Н. Клименко, П. Мельник-Крисаченко. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2016. – 287 с.
Головний персонаж цієї книжки – усім відомий Лепетун (варіанти – Язичок, Веселий Перчик і просто «Штучка»). Лепетун підкорив серця українців ще із сайту «Мова – ДНК нації», де можна потренуватися пописати диктанти, перевірити себе на знання фразеологізмів, паронімів та інших цікавих мовних феноменів. Для тих, хто хоче мати сайт на полиці, раджу придбати книжку «Українська – легко!», але не вестися на назву, бо після прочитання розумієш, що українська – це зовсім нелегко, тут безліч нюансів і підступів на кожнім кроці. Наприклад, людина народилася в квітні й пишається, що вона Овен, і тут з’являється Лепетун і перевертає все догори дригом, інформуючи, що слово ОвЕн правильно наголошувати другий склад. Переворот свідомості в багатьох людей (я перевіряла) відбувається, коли вони дізнаються, що не існує слова співпадати, а є збігатися, що любити рибалку і любити риболовлю – це різні любові і що на дорогах не буває ожеледі, а тільки ожеледиця.
Ще безліч цікавинок можна знайти в розділах «Антисуржик», «Правопис», «Пароніми й омоніми», «Синоніми», «Фразеологізми», «Наголос». Веселі картинки привернуть не тільки вашу увагу, а й увагу сусідів у транспорті (це я теж перевіряла).
«100 експрес-уроків» і «Українська – легко!» – це чудові видання для кожного, але я б назвала їх тільки увертюрою до бажання вивчати українську ґрунтовно. А є й важка артилерія, тобто книжки, де інформації й прикладів уживання значно більше.
Спочатку був Антоненко-Давидович
Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо [Текст] / Б . Д. Антоненко-Давидович. – К. : Радянський письменник, 1970. – 254 с.
Для філолога це спочатку маст рід, потім – орієнтир, а з часом – кодекс професійної честі. Визначити, чи читала людина «Як ми говоримо» дуже просто: можна спитати, чи знає вона різницю між книгою й книжкою. Якщо так, вона в клубі втаємничених.
Насправді таємниць тут жодних – по суті, це підручник: бери, вчи. Спершу про правильне вживання іменників, далі про прикметники – і так по всіх частинах мови, зокрема й службових. Хоч видання побачило світ ще 1970-го року, тобто коли українська мова зазнавала агресивного змішування з російською, в Антоненка-Давидовича збережено колоритність питомої лексики, стилістики, тут скрупульозно виписано багато нюансів уживання певних слів. Я помітила, що мало не всі обговорювані порадники з української мови великою мірою базуються на інформації з «Як ми говоримо». Наприклад, у книжці є такі статті: «Жора чи Юрасик? Женя чи Євгенко». Або «Посмішка, посміх і усмішка, усміх». Чи «Нервувати чи нервуватися», «Курити чи палити цигарки». І такого чимало. Дуже приємно, що науковці перевідкривають загалу це джерело, яке без остраху видатися пафосною вважаю справжнім скарбом.
Уроки з живчиком
Борис Рогоза ; [ упоряд. Проненко В. Г.]. – Вид. 2-ге, випр. – К. : Експрес-Поліграф, 2012. – 541 с.
Ця книжка постала з колонок газети «Хрещатик». Популярну рубрику «Уроки державної мови» вів публіцист Борис Рогоза. До однойменної книжки вміщено мовознавчі колонки на різні теми з лексики, правопису. Найбільшу цінність мають приклади правильного слововживання, тож із видання можна дізнатися, чому правильно казати не грецький, а волоський горіх, чому відтак не вживається як синонім тому, а тільки як потім і як доладно сказати про людину, що вона «з ізюминкою» (насправді – з перчиком, з живчиком).
З летовища на далекі південники
Олександр Пономарів Культура слова. Мовностилістичні поради : Навч. посіб. для студ. гуманіт. спец. вищ. закл. освіти / О. Д. Пономарів. – К. : Либідь, 1999. – 238 c.
У цьому пораднику на щодень автор охоплює проблемні випадки вживання слів від наголошування до будови речень. З посібника можна дізнатися, як правильно казати: Запорізька Січ чи Запорозька Січ, парубок чи холостяк, качка чи хитавиця та ін. Родзинкою книжки є список відроджуваних синонімів, зокрема термінологічних. Деякі з них можуть викликати подив і дискусії (дифтонг–двозвук, елемент–первень, префікс–приросток, меридіан–південник), інші ж давно увійшли до вжитку (фотокартка–світлина, аеропорт–летовище). Особисто мене лінгвістична сміливість Олександра Пономарева приваблює, тому я із задоволенням читаю і його колонки на сайті ВВС Україна.
Хоч всі ці книжки я визначила як найпомічніші для вивчення української мови, у них є суттєвий недолік: вони показують, що знання з мови можна вдосконалювати все життя, але вивчити все до останку неможливо. Проте коли вже на це підсідаєш, то зупинитися теж не виходить.
Наостанок хочу порадити ще два вічно актуальні джерела з вивчення української мови – це орфографічний словник української мови й правопис. Найбільше я люблю вишукувати в них невідповідності, як-от: різне написання слова “Святвечір” (Святвечір у словнику і свят-вечір у правописі) або утворення кличного відмінка від слова “Ігор” (Ігорю в словнику й Ігоре в правописі). Утім, і без такої розваги там завжди можна знайти чимало цікаво й пізнавального.
Джерело: blog.yakaboo.ua
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!