У четвер, 24 квітня, Львів попрощається з військовослужбовцями Олегом Чуманевичем та Михайлом Д’ячковим, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів
Про це пише Варта1.
Як повідомляє ЛМР, чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Обох полеглих захисників поховають на Личаківському кладовищі.
Олег Чуманевич («Малий») (26.07.1990-02.04.2025) Уродженець села Нові Стрілища Львівської області.
Навчався у Новострілищанському опорному ліцеї імені Миколи Лебедя. У 2010 році закінчив Відокремлений структурний підрозділ «Техніко-економічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю «Обслуговування теплотехнічного устаткування і систем теплопостачання».
Після завершення навчання проходив військову службу в Чернігові. За словами близьких, був дуже доброю та усміхненою людиною, завжди готовою прийти на допомогу.
З 2019 року працював у компанії «Meest» у Львові. Захоплювався мотоциклами.
Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації став на оборону держави від загарбників до лав 94-го окремого протитанкового батальйону військової частини А5013. Виконував бойові завдання із оборони суверенітету та територіальної цілісності держави на Донецькому напрямку.
В Олега Чуманевича залишилися батьки, дружина та двоє братів.
Михайло Д’ячков (28.05.1973-12.07.2024) Уродженець міста Сіверськодонецьк Луганської області.
Навчався у Середній загальноосвітній школі №3, згодом вступив до місцевого Професійно-технічного училища №93.
Після завершення навчання проходив військову службу на території колишнього Одеського військового округу. Повернувшись, працював плиточником-лицювальником у Сіверськодонецьку.
Захоплювався музикою та фотографією, активно займався спортом, зокрема футболом. За словами родини, був чуйною, дисциплінованою та відповідальною людиною. Поважав своїх батьків, любив своїх доньок та дружину. Завжди допомагав товаришам у складних ситуаціях.
Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації родина Михайла переїхала до Львова. Тут став на захист Батьківщини до лав Державної прикордонної служби України. Згодом Михайло звільнився з військової служби та протягом певного періоду працював у Львівському комунальному підприємстві «Львівський ліхтар», однак у 2024 році повернувся на фронт. Виконував бойові завдання на східному напрямку фронту у лавах 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго Сухопутних військ ЗСУ.
У Михайла Д’ячкова залишилися батьки, дружина, двоє доньок, сестра та племінник.
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇
☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!