Переклав бродвейський мюзикл і вчив музики: на фронті загинув засновник київської “Рок Школи”

На фронті 8 березня загинув один із творців мережі музичних шкіл Rock School 36-річний Володимир Бульба. Завдяки йому сотні дітей та дорослих уперше в житті взяли до рук музичні інструменти, навчилися грати. У бійця залишилися дружина та 8-річна донька.

Володимир Бульба добре відомий у колі музикантів. Він разом із дружиною Наталією ще у 2012 році на свої весільні гроші, відкладені на подорож, відкрили першу “Рок Школу” в Києві. Це був унікальний проєкт, не схожий на жодні інші школи, пише OBOZREVATEL

Тут будь-яка доросла людина чи дитина має шанс навчитися гри на музичних інструментах, стати артистом, брати участь у конкурсах. Сам Володимир в одному з інтерв’ю розповідав, що наймолодшому учневі школи було чотири роки, а найстаршому – 75.

“Ця музична школа вплинула на життя багатьох людей. Я й сама там навчалася, брала участь у концертах”, – розповідає подруга родини Жанна Цвір.

З Володею Жанна познайомилася ще у 2006 році. Вона згадує, що хтось із друзів привів його на “Ігри толкієністів”.

“Володя тоді ще не був таким крутим і відомим творцем “Рок Школи”. Ми були молодими, він легко влився в нашу компанію. Він був веселим, дуже товариським, багато жартував. Але ніколи не намагався бути центром компанії, щоб привернути до себе увагу. Він ніколи нічим не хвалився, був уважним до співрозмовника – і це дуже сприяло прихильності”, – говорить Жанна.

Під час фестивалю у Шешорах у 2009 році Володя познайомився зі своєю майбутньою дружиною Наталією. Потім вони разом винаймали квартиру в Києві.

“Вова не був таким музикантом, який бере участь у якомусь гурті або пише пісні. Але він завжди любив грати на інструментах, при чому на всіх. Пам’ятаю, він приходив на нашу орендовану квартиру, ми з Наталею чимось займаємося, а він починає відбивати якийсь ритм на каструлях”, – каже Жанна.

До музики у Володі було власне ставлення – він використовував її як засіб комунікації. Це ж він намагався донести і до дітей – закохатися у музику.

У свою альтернативну музичну школу Володя набирав і вчителів за особливим принципом.

“Не було такого, що він набирав до школи вчителів із дипломами консерваторії. Він відчував людину, розумів, чи зможе вона працювати з людьми, навчити музики, чи ні. Якщо він розумів, що вчитель горить своєю справою, нехай хоч і сам самоучка, але може навчити музики, то брав таку людину на роботу”, – продовжує Жанна.

Вона згадує, що у 2014 році він став брати на роботу біженців із Донецька та Луганська. До того ж розмовляв він українською мовою. Кандидати дивувалися, думали, що він дивний, та хоч на роботу бере.

А тепер вони пишуть, якими ж були дурними, не розуміли, якою толерантною людиною був Володя. Він не лише приймав людей із Донецька та Луганська, а й допомагав їм влаштуватися.

До речі, Володимир із Наталією приблизно тоді ж, у 2014 році, разом перейшли на спілкування лише українською мовою, хоча до цього Володя був російськомовним.

Із програміста – в музиканти

Володимир Бульба за освітою був програмістом, закінчив НТУУ “КПІ”. Але перспектива багатогодинного сидіння над кодом його не приваблювала.

Разом із другом Назаром Вороною, а також братом Юрієм та подругою Галиною Дубовик вони створили вебстудію “Вебательє”. Щоправда, через глобальну фінансову кризу змушені були закритися.

Після цього Володимир кардинально змінив напрям діяльності, влаштувався у компанію “Музторг”, яка займається продажем музичних інструментів та обладнання. Там він, за словами Назара Ворони, долучився до організації музичних івентів, допомагав з організацією рок-фестивалів. Це підштовхнуло його до створення проєкту свого життя – Rock School.

“Володимир був фанатом фільму School of Rock із Джеком Блеком у головній ролі. Саме цей фільм і надихнув його на створення “Рок Школи”. Він навіть у якихось моментах був дуже схожий на головного героя фільму Дьюї Фінна. Знаєте, він був із тих людей, які постійно барабанять по тому, що потрапить під руку, чи схопить будь-який інструмент – гітару чи клавіші, чи якусь дудку, і починає грати, створюючи ритм і звук, хоча й не завжди доречно – наприклад, під час спільної роботи в офісі”, – каже Назар.

В якийсь момент компанія “Музторг”, у якій працював Володимир, розглядала можливість відкриття власної музичної школи у партнерстві з іншим навчальним закладом. Але потім відмовилася від цього.

“Але Володимира настільки захопила ця ідея, що вони разом із дружиною Наталкою вирішили на свій страх і ризик вкласти кошти, які відкладали на весільну подорож. Це були всі їхні заощадження. Залучили до проєкту свого брата Юрія та колегу, і за підтримки компанії “Музторг” 12 листопада 2012 року відкрилося перше відділення “Рок Школи” на метро “Університет”, у невеликому підвальному приміщенні на дві музичні аудиторії. Школа називалася Muztorg School із рекламним гаслом “Школа для рокерів від 5 до 95 років”. Згодом я також приєднався до команди як айтішник”, – продовжує Назар.

Школа стала втіленням мрії

З моменту відкриття “Рок Школа” проходила через ті самі події, що і вся Україна. Під час Євромайдану школа на Подолі перетворилася на пункт обігріву та відпочинку для друзів та колег – учасників Майдану. Після Майдану школа розвивалася, відкрилося два нові відділення у Києві. Все йшло добре до епідемії Covid-19.

“Тоді школа опинилася на межі існування. Володимиру довелося позбутися автомобіля, пересісти на велосипед. Але він не сильно засмутився, навіть казав, що відкрив для себе новий світ, і що на велосипеді в місті зручніше та корисніше, жодних заторів”, – згадує Назар.

Уже у 2021 року відкрили ще одне – вже п’яте відділення Rock School.

“Володимир усі робочі взаємини будував на дружній основі, тому в “Рок Школи” завжди була своя унікальна атмосфера. Він надихав усіх навколо своєю енергією та прагненням, був дуже харизматичним. І сама школа – це поєднання бізнес-ідеї та хобі, по суті, мрії Володимира, в якому питання доходу часто було другорядним. Як тільки школа виходила в плюс, кошти вкладали в нові проєкти. Він навіть сам іноді жартував: “Як ми всі ще не закрилися?” – каже партнер по бізнесу.

Співай українською

Ідея Rock School полягала не тільки в тому, щоб навчати музики, а й у тому, щоб створювати музичне ком’юніті, простір для самовираження, об’єднати музикантів, які готові ділитися своїм досвідом із учнями. А головна місія – полегшити всім охочим доступ до світу музики та допомогти зробити крок до власної мрії. Тому Володимир постійно був у пошуку та реалізації нових ідей.

У 2015 році школа почала проводити Rock Camp – дитячі табори під час канікул. Завданням Rock Camp для дітей було створення рок-гуртів та підготовка до виступу. Крім того, серед вожатих були старші учні Rock School, і такий підхід уже започатковував традицію поколінь у “Рок Школі”.

А у 2016 році “Рок Школа” на чолі з Володимиром розпочала конкурс шкільних рок-гуртів School Bands Battle. У журі – відомі українські музиканти та представники індустрії, призи від спонсорів, і головне – справжня сцена для рокерів-початківців. Конкурс проводився щорічно, і навіть у 2022 році Володимир, який перебував на фронті, доклав великих зусиль для його організації.

У 2019 році Володимир придумав та запустив у межах Rock School проєкт “Співай українською”, де учні, викладачі школи та гості – відомі музиканти – наживо виконують кавери світових хітів в українському перекладі.

Одна з цих пісень прозвучала на похороні Володимира: “Сходи до неба” (Stairs to Heaven).

До речі, одним із викладачів у школі був Андрій Антоненко (Riffmaster). Коли його разом із Юлією Кузьменко та Яною Дугар затримали за абсурдним звинуваченням, Володимир активно їх підтримував, організував навчання у школі для дітей Андрія. Разом з учнями та викладачами записали пісню “Правда сильніша брехні” на підтримку Антоненка.

Бродвейський мюзикл на сцені опери у Києві

Наприкінці 2019 року у Володимира з Олексієм Фіщуком виникла ідея поставити в Україні сучасний бродвейський мюзикл School of Rock.

Цей мюзикл було створено відомим композитором Е.Л. Веббером на основі однойменного фільму School of Rock, який надихнув Володимира на відкриття “Рок Школи”.

Але для реалізації потрібне було фінансування. Володимир переклав одну сцену з мюзиклу, зняли демонстраційний епізод для презентації. У вересні 2020 року проєкт подали на програму “Громадського бюджету Києва” й отримали фінансування.

Володимир зумів зробити чудові переклад і адаптацію мюзиклу, включно з усіма піснями. Так, завдяки Володимиру Бульбі, відомий бродвейський мюзикл зазвучав 100% українською на сцені Київської опери. Прем’єра відбулася 17 вересня 2021 року.

Мюзикл і листи з війни

Вже на другий день вторгнення Росії в Україну Володя та Наталя стояли у черзі біля військкомату. Проте потрапити туди не вдалося – надто багато було охочих. Записатися Володя зміг лише 11 березня. Він потрапив у 26-й Окремий стрілецький батальйон.

“Вони з Наталею обидвоє хотіли йти на фронт, але потім усе-таки вирішили, що Наталя залишиться вдома, бо в них маленька дочка, і з нею має бути хтось із них. А Володю взяли до ЗСУ, я пам’ятаю, що вже наприкінці березня минулого року відвозила їм до Святошина каремати”, – каже Жанна.

“Організаційні здібності Володі стали у нагоді йому в батальйоні, який створювався з нуля. Він постійно займався питаннями забезпечення, проводив збори. Останнім його бажанням було придбати ударний безпілотник Punisher від UA Dynamics”, – каже Назар.

Після 24 лютого школа на якийсь час закрилася. Але потім знову запрацювала, і Володимир тримав руку на пульсі, попри те, що був у ЗСУ. Навіть під час відключення електрики консультував, де можна взяти альтернативне електрозабезпечення.

Він брав участь у проєкті “Листи на війну/Листи з війни”. Ще у 2015 році було видано книгу “Листи на війну”, де діти писали захисникам. А тепер вийшла книжка під назвою “Листи з війни”. Тут солдати відповідають дітям, там є лист Володимира. Він починається словами: “Пробач мені, що я зробив недостатньо у 2014 році, щоб наші вороги “пішли й не повернулися”.

На фронті Володимир займався безпілотниками. А потім взяв на себе обов’язок стежити за відеокамерами. Загинув він під Вугледаром 8 березня 2023 року, коли вирушив перевіряти камери, міняти в них акумулятори. Ворог вистежив їх та накрив артилерією.

17 березня йому виповнилося б 37 років, але тепер назавжди – 36.

Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини