Штучно створений голод 32-33-го років забрав життя мільйонів українців.
Журналісти відшукали унікальні аудіозаписи, на яких майже 40 років зберігались унікальні свідчення самовидців геноциду українців 32-33-го років. Їх записав сільський учитель іще у 80-х, коли тема Голодомору була під забороною, передає ТСН.
БИЛИСЬ ЗА БУР’ЯН
Так, за 60 кілометрів від Києва, у селі Перемога, яке в 30-х роках називали Ядлівка, живе близько тисячі людей. Під час Голодомору – померло майже стільки ж.
Вікторії Рихлик – 94. Тобто тоді, в 33-му, їй було 6. Але вона досі пам’ятає, як билась із сусідськими дітьми за бур’ян. Голод прийшов у сім’ю, відколи у батьків відібрали усе і змусили працювати в колгоспі “Червоний пахар”.
“Батько ходив на роботу, там давали по 250 грамів муки, щоб заварювали баланду. А мати лежала на полу – пухла”, – пригадує жінка.
Іноді поїсти Вікторії вдавалось у садочку. Частину скупої пайки дитина потай несла мамі.
“Хліб перевіряли няньки, щоб діти їли самі. Додому нести не можна, а як же я не принесу матері, як мати лежить пухла”, – говорить вона.
У НЕЗГОДНИХ ЗАБИРАЛИ ВСЕ
Наприкінці 20-их оголошена радянською владою примусова колективізація ламає життя 9 із 10 українців. Особисте майно селян стає – колективним – під державним контролем. У Москві сподіваються: колгоспи стануть потужним каналом для перекачування зерна та коштів – на потреби індустріалізації. У незгодних забирають усе, а самих відправляють у табори. Нереальні плани хлібозаготівель та обкрадання людей призводять до голоду. Вимирали родинами.
У 32-му план хлібозаготівель набуває драконівських масштабів. Колгоспи, села, цілі райони – що не в змозі впоратися – заносять на “чорні дошки”. Це означає фактично повну блокаду. І терор. Розбирали оселі, били, ґвалтували жінок, зачиняли їх в холодних підвалах допоки родина не приносила ту кількість зерна, яку потрібно.
За 4 місяці заарештовують понад 21 тисячу селян. До кінця року цифра подвоююється. Більшість засуджують на 5-10 років таборів.
Із пунктів збору – так званих “червоних валок” – ешелони збіжжя рухаються до чорноморських та азовських портів, через кордон із Польщею зерно прямує в Європу. Найбільше його купують – Велика Британія, Нідерланди, Італія, Франція та Німеччина. Завдяки експорту за два роки Радянський Союз закриває кредитні зобов’язання на понад 1 400 млн рублів.
Про тотальний голод європейським урядам звітують і їхні дипломати – свідчать архівні документи. Консул Німеччини доповідає – в українських селах від голоду померли 80% селян. Та попри це торгівля тривала.
Радянська влада вигадує ще один спосіб, як видурити останнє в голодних людей. Розширює мережу так званих “торгзинів” – їх вітрини прогинаються від їжі. Один із таких був на Хрещатику. Там вишиковувалася кілометрова черга – за хлібом.
Проте купити можна було лише за валюту, золото або коштовності. Під час голоду в системі “торгзинів” – надприбутки.
У той час коли люди пухнуть від голоду – у радянських кіножурналах – головно кадри пропагандиського характеру і повна ідилія. Про те, що люди помирають просто посеред дороги – жодного відеокадру. Зафіксувати Голодомор зуміли лише кілька фотографів. Один із них Микола Бокань із Батурина, він знімав власну трагедію. Від голоду помер його син. Фото та його щоденник – у його ж кримінальному провадженні. Чоловіка засудили до 8-ми років таборів, де він і помер.
ПЕРШИМ НАВАЖИВСЯ ЗБИРАТИ ІМЕНА ЗАГИБЛИХ ТА СВІДЧЕННЯ ЖИВИХ
В одній з хат села Перемога і жив той, хто першим наважився збирати імена загиблих та свідчення живих – вчитель історії Віктор Недбайло.
За словами його дружини пані Таїсії, коли він прийшов у школу, то тоді слово Голодомор було табу, ніхто про це не говорив.
Навіть у вісімдесяті – роки так званої відлиги – тема Голодомору все ще була політично небезпечною. На свій страх і ризик Віктор писав інтерв’ю із самовидцями.
Плівки із важливими свідченнями, що 40 років пролежали у хаті сільського вчителя, на Київщині – журналісти ТСН привезли на Кіностудію Довженка. Фахівці взялись оцінювати стан магнітної стрічки. Добути звук із бобін намагалися кілька днів. Перепробували різні магнітофони.
Зрештою із кількох десятків свідчень, які ще у 80-х записав вчитель історії, відновити зараз вдалося спогади лише двох самовидців. Півгодинну сповідь передали до музею Голодомору.
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!
