Традиційне українське весілля – один із найдавніших і найскладніших обрядів. Церемонія одруження й до сьогодні відбувається за давніми звичаями.
Вбранню нареченої приділялася велика увага, сукня завжди була білого кольору з вишитими елементами на грудях, передає Обозреватель.
Яскравим елементом вбрання була плахта (кольорова спідниця), гайтан (прикраса на грудях), вінок з безліччю різнокольорових стрічок та серпанок із льону. Білу сорочку власноруч вишивала наречена.
Нареченому допомагали вдягатися матір та хрещена. Молодий був одягнений у сорочку, яку вишивала теж його майбутня дружина. Чоловік зі свого боку дарував їй лляне полотно, яким жінка після весілля покривала голову.
Раніше одруження складалося з чотирьох обов’язкових етапів: сватання, заручини, дівич-вечір та святкування весілля.
На сватання хлопець із батьком, кумами й друзями вирушали до майбутньої нареченої. В Україні, на відміну від інших слов’янських народів, дівчина мала право відмовити.
День заручин також був у будинку нареченої, господарі накривали стіл і вдягали найкращі вишиванки. Рушники, сорочки й скатертина теж вишивалися майбутньою нареченою. Це був черговий доказ того, що вона є майстринею і справжньою господинею. Зараз же сватання, оглядини й заручини злилися в один день.
Перед весіллям в оселі нареченої збиралися подружки. Вони розплітали дівчині волосся, надягали на неї вінок і лляну сорочку. Дівчата співали сумних пісень, через те, що донька покидала рідний дім.
У кожному регіоні весілля проходило по-різному, а в деяких селах святкування могло тривати 5-7 днів. На сучасних церемоніях збереглося багато традицій: викуп і благословення батьків. Мало хто знає, що медовий місяць так називався ще за старих часів. Молодятам дарували бочку меду, яким вони пригощали цілий місяць своїх гостей в оселі.
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
