У мережі показали фото сестер і братів Бандери та розповіли про їхні долі

У мережі показали архівні фото та портрети сестер і братів провідника Організації українських націоналістів Степана Бандери.

Як пише “5 канал”, загалом у нього було троє братів та троє сестер. Кожен із них став діячем націоналістичного руху й за це отримав найжорстокіші покарання – хлопці були убитими, а дівчата заслані в радянські табори, – пише Оbozrevatel.

Олександр Бандера

Народився 25 березня 1911 року. Вчився в Стрийській гімназії та у Львівській політехніці.

Був членом старшопластунського куреня “Червона Калина”, у 22 роки став членом ОУН.

За постановою Проводу ОУН Олександр навчався у Римській вищій школі, де отримав учений ступінь доктора політично-економічних наук. Крім того, він працював у римській станиці ОУН й навіть одружився з італійкою.

Із початком доби німецької окупації Олександр повернувся до Львова, де у 1941 році був заарештований нацистами та відправлений до Краківської в’язниці. А вже звідти – 22 липня 1942 року – під в’язничним номером 51020 у німецький концтабір “Аушвіц”. Через три дні перебування там чоловіка закатували. Йому був лише 31 рік.

Олександр Бандера загинув у віці 31 року

Василь Бандера

Молодший брат Степана Бандери народився 12 лютого 1915 року. Закінчив Стрийську українську гімназію, агрономічні курси Львівської політехніки в Дублянах, вчив філософію у Львівському університеті.

Восени 1938 року він як член ОУН був ув’язнений у польському концтаборі у Березі Картузькій – за промову на одному із студентських зібрань Львова із критикою польської влади.

Здобувши свободу, хлопець повернувся до Львова, а в жовтні переїхав до Кракова разом зі Степаном Бандерою, виконував доручення ОУН. Протягом 1-3 травня 1941 року Василь був учасником ІІ Надзвичайного великого збору ОУН, а вже за два місяці, після проголошення відновлення Української Держави, очолював Службу безпеки обласного проводу ОУН у Станіславі (нині – Івано-Франківськ).

14 вересня 1941 року гестапо заарештувало Василя Бандеру і його вагітну дружину. За кілька днів німці відпустили жінку з в’язниці, вона народила дочку Одарку, яку батько так і не побачив.

Василь Бандера зрештою опинився у таборі “Аушвіц”, де його вбили 21 липня 1942 року у віці 27 років. Тіло чоловіка було спалене у крематорії. Колишній в’язень Олекса Вінтоняк згадував, що наглядачі-поляки хвалилися, ніби вкололи Василеві смертельну ін’єкцію.

Василя Бандеру вбили у 27 років у таборі "Аушвіц"

Богдан Бандера

Народився у 1919 році. Переломним для нього став 1940 рік, коли під загрозою переслідування за членство в ОУН Бандера залишив рідний край і почав життя підпільника. Він перейшов західний кордон СРСР та оселився у місті Холм – у Польщі, окупованій нацистами. Навчався у тамтешній гімназії.

Перед німецько-радянською війною 1941-45 років ОУН вирядила до центральної, східної та південної України спецгрупи для підпільної боротьби. Богдан Бандера став бійцем однієї з таких груп на Херсонщині.

Восени 1943 року він під псевдо “Богдан” керував молодіжною мережею Херсонської округи ОУН (б), яка підпорядковувалася Миколаївському проводові. Головним завданням “Богдана” була пропаганда серед молоді ідеї українського націоналізму та незалежної соборної України.

Із приходом у березні 1944 року Червоної армії та відновленням радянської влади підпілля ОУН на Миколаївщині було розгромлене органами держбезпеки.

Життя Богдана Бандери, за свідченнями очевидців, обірвалося навесні 1944 року. Миколаївський краєзнавець Юрій Зайцев зберіг спогади мешканки села Піски Тамари Задираки, яка стверджувала, що “Богдана” 11 або 12 березня застрелили червоноармійці Сибірської дивізії, котрі перебували у селі.

Богдан Бандера розвивав націоналізм на Миколаївщині

Володимира Бандера

Після смерті матері 8-річною Володимирою Бандерою опікувалася тітка Катерина Антонович. Дівчинка ходила до Ягільницької школи, а згодом вступила до Стрийської гімназії. 1932-го, після завершення навчання, повернулася до рідного села, а за рік із батьком переїхала до села Воля Задеревацька і вийшла заміж за священика Федора (Теодора) Давидюка.

Протягом десяти років молоде подружжя брало участь у роботі “Просвіти”, підтримувало зв’язки з ОУН та УПА.

23 березня 1946 року в Бориславі НКВСники заарештували Володимиру Бандеру та її чоловіка, який очолював Калуський повітовий провід ОУН. Жінка була засуджена 7 вересня 1946 року на 10 років виправно-трудових таборів і 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна.

Жодна із трьох сестер Степана Бандери не зрадила його

У 1953-му її етапували до Москви, де протягом шести місяців допитували у Лефортовській в’язниці. Сюди привезли і її сестер Марту та Оксану Бандер. Від них НКВСники вимагали відмовитися від свого брата, Степана Бандери. Проте жодна із сестер на це не погодилася.

У 1956 році Володимира Бандера-Давидюк повернулася в Україну і до 1995 року жила в доньки Мирослави у селі Козаківка Долинського району на Івано-Франківщині. Померла сестра Бандери 11 липня 2001 року.

Володимира Бандера пережила 10 років таборів

Марта-Марія Бандера

Вона народилася 22 червня 1907 року, була учасницею національно-визвольних змагань, керувала Долинським районним проводом жіночої мережі ОУН, що на Івано-Франківщині. А після закінчення Стрийської учительської семінарії брала активну участь у громадсько-культурній роботі.

22 травня 1941 року її як “ворога народу” заарештували разом із батьком і сестрою Оксаною і вислали до Сибіру.

1953 року Марту-Марію перевезли до Москви, де протягом двох місяців допитували, але, не добившись результату, знову відправили до Красноярського краю.

Із заслання вона була звільнена 4 березня 1960, але дозволу на повернення в Україну так і не отримала. Померла жінка на чужині, у місці заслання, 1982 року. 1990-го останки Марти-Марії перевезли з Красноярського краю на батьківщину – спочатку до Львова, у кафедральний собор святого Юра, а потім у рідне село Старий Угринів.

Марта-Марія Бандера померла на чужині

Оксана Бандера

Вона втратила матір чотирьохрічною дитиною, тому майже 10 років жила в рідної тітки на Тернопільщині. Там же дівчина закінчила початкову школу і у 13-річному віці повернулася до батька. Вчилася у Стрийській гімназії, була здібною, але вищу освіту здобути не змогла, оскільки це не дозволяло її прізвище.

У період “перших совітів” вона вчителювала на Станіславщині. Там же у травні 1941 року її заарештували як рідню провідника ОУН.

Засудили Оксану Бандеру на 20 років ГУЛАГу та довічне поселення в Сибіру. Дівчина пройшла Лефортівську в’язницю, камеру-одиночку. Оксані Бандері було лише 24 роки, коли вона стала в’язнем ГУЛАГу, а повернулася на волю жінка аж через 48 років – у 1989 році.

Володимира взяла сестру до себе, в село Козаківці біля Болехова. На старості Оксані довелося доглядати онкохвору племінницю – Мирославу, доньку Володимири. У 1996 році Оксані та Володимирі міська рада Стрия виділила квартиру та підтримувала фінансово. Оксану Бандеру нагородили орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

Вона померла наступного дня після святкування свого 91-річчя, – 23 грудня 2008 року. Жінка заповіла похоронити себе біля сестер в Старому Угринові на Івано-Франківщині.

Оксана Бандера відбула 48 років радянських таборів