«Сатанинський відеоряд, напівoгoлeні діви, корявий інгліш» – відомий композитор прокоментував новий кліп Олега Скрипки

Український композитор та виконавець Анатолій Матвійчук прокоментував скандал довкола прем’єри кліпу Олега Скрипки «Два кольори».

Про це він написав у Facebook, – повідомляє Про Львів.

Нагадаємо, раніше донька українського композитора Олександра Білаша Олеся Білаш звинуватила Олега Скрипку у плагіаті та паплюженні українського коду у його новому творінні.

Жінку обурило, що Скрипка не вказав її батька як автора музики, яку він використав у кліпі.

Олесю Білаш підтримав Анатолій Матвійчук. Кліп Скрипки він назвав ритуальною наругою та знущанням над українською культурою.

“СКАНДАЛЬНА “ПРЕМ”ЄРА” ЧИ РИТУАЛЬНА НАРУГА?

Останнім часом я став дуже мирним Уже не хочеться нікому нічого доводити. Просто мовчки спостерігаю за тим масовим божевіллям, яке відбувається у всіх сферах нашого життя. Але тут промовчати не вдасться. Бо публікація на сайті Олесі Білаш стала вибухом бомби. Бо вона – про справжній справжній терористичний акт в культурній площині.

Йдеться про публічне сповіщення одного з найпрекрасніших артефактів української пісенної культури нашим відомим рокером (чи панк-рокером?) Олегом Скрипкою.

Одразу скажу, я не торкатимусь ні творчості, ні сценічної естетики, ні вокальних особливостей Олега Скрипки. Скажу лище, що на кожен товар сьогодні існує свій покупець, тим більше, якщо товар потужно розпіарений. Та й час такий нині темний (a hard time) – коли фріки і різні інфернальні феномени в особливій ціні.

Але навіть у цьому божевільному світі є якісь правила і закони – юридичні, моральні, духовні, які порушувати категорично заборонено. Зокрема, закони про Авторські права…
Я не знаю, хто або що спонукало Олега Скрипку взяти в роботу всесвітньо відомий твір композитора Олександра Білаша та поета Дмитра Павличка “Два кольори”. Неймовірно красивий і глибокий твір, який в різні часи блискуче виконували Дмитро Гнатюк, Анатолій Мокренко, Василь Зінкевич і навіть американська українка Квітка Цісик, яка навіть назвала свій альбом назвою цієї пісні.

Я не уявляю, що змусило Олега поставити себе в один ряд із цими історичними українськими постатями, мабуть, захотілося дописати в цей славний ряд і своє ім”я. Але точно знаю, що так в історію не входять – так в неї лише вляпуються…

Мені здалося, що ні він сам, ані його піар-агенти навіть не здогадувалися, що у цієї пісні не один, а два автори, бо назвали в своєму прес-релізі лише поета Дмитра Павличка. А як же композитор Олександр Білаш?! Автор понад 500 пісень, опер, музики до кінофільмів, Герой України, між іншим, який довгий час очолював Київське відділення Спілки Композиторів України. Так, він пішов з життя у 2003 році, але згідно закону, правонаступником всіх його творів є донька – Олеся Білаш, відома журналістка і мистецтвознавець, котра працює на Українському радіо і знана в музичних колах, як людина, яка активно опікується питаннями авторського права митців в Україні.

Але схоже, що ні Олег, ані його команда навіть не зазирнули у Вікіпедію, не звернулися до законного правонаступника цього твору з пропозицією співпраці, а просто, без дозволу, записали пісню, зняли кліп (про нього окремо, трохи пізніше) – і вкинули його в інформаційний простір.

За жахливою іронією долі саме в березні нинішнього року Україна мала би відзначити ювілейну дату – 90-ліття з Дня народження Олександра Білаша. І ось, на тобі – такий жахливий подарунок до ювілею!

Про сам кліп довго говорити не буду. За естетикою він ніби злизаний з фільму жахів Френка Міллера “Місто гріхів” – знятий в моторошному червоно-чорному стилі з інфернальними образами напівоголених татуйованих дів у ковідних масках. Одна з них, у досить зрілому віці, зі слідами приналежності до певної древньої професії, напевно і символізує ту маму, що вишила синові сорочку “червоними і чорними нитками”.

Цитую цей рядок недаремно, бо у варіанті Скрипки цей “шедевр” має назву “Two colors” і виконується… англійською мовою! Саме так! Втім, чи це справді англійська мова, напевно, краще оцінять мої американські друзі. Однак, чи відчують вони в цьому творі чи побачать у відеоряді бодай якийсь натяк на Україну – категорично, ні.
До чого ж тоді ці пафосні рядки з прес-релізу що “Відео адаптує два національних кольори — червоний та чорний — до більш урбаністичного способу життя, “осучаснює” традиційний український етнокод.”

Признаюся, від останніх рядків мене реально пересмикнуло – що авторка цих рядків, як і цього епатажного кліпу, взагалі знають про етнокод нації, про червоно-чорний прапор, з яким українці йшли (і продовжують нині!) іти на смерть на Сході України…

А тим часом ось так, – дуже показово і брутально – відбувається підміна цінностей для українців: замість рідного прапора морочно-сатанинський відеоряд, замість рідних символів – напівоголені діви, замість знайомих слів вірша – корявий інгліш. А композитора – в його ювілейний рік – взагалі відправили у забуття…

На закінчення скажу – таке знущання з української культури почалося не вчора, а майже тридцять років тому, коли в наш інформаціний простір прийшли чужі – зі своїми цінностями, своєю естетикою, своїм баченням майбутнього України. А корупційне чиновництво не змогло або не схотіло зупинити чи бодай взяти під контроль цей процес…

У результаті українську культуру витіснив глобальний шоу-бізнес і – на його ерзац продукції виросло ціле покоління молодих українців, які вже навіть не здатні зрозуміти, яка трагедія трапилась з українською культурою.

Культуру практично прибрали з інформаційного простору. І нікому немає діла – ні політикам, ні чиновникам, ні осліпленому й задуреному народу…

А Скрипка в будь-якому разі виграє – бо згідно законів шоу-бізнесу, навіть серйозний скандал піде йому тільки на користь. Якщо, звичайно, не підключаться фахові юристи, які переведуть справу у русло фінансових і моральних збитків.
То що, знову залишимо все, як є?
Чи почнемо щось робити?!”