Львів – місто, де слово «вбиральня» має синонімом не тільки слово туалет

Львів належить до тих міст, де слово “вбиральня” має синонімом не тільки слово туалет, а ще й абсолютно оригінальний вислів, який вживають тільки у Львові – “піти до пана Едзя». То десь аналогічно тому, як у сучасні панянки кажуть “піти припудрити носика”.

У Львові вбиральні часто називають виходок або кльозет. І донині у деяких помешканнях у центрі міста туалети винесені поза помешкання, і, щоб дійти, доводиться відчинити та зачинити з вісім дверей.

Реальний мешканець міста Ернест (Едзьо) Тарлєрський проживав у місті наприкінці XIX – на початку XX століття. На той час найпопулярнішою кнайпою Львова був “Атласс” на розі площі Ринок, 45, та вул. Гродзицьких (Друкарська). Назва закладу пішла від прізвища першого власника кнайпи – М. Л. Атласса, знаменитого горілчаного монополіста, винахідника чудових спиртних напоїв: “Smietankуwki”(на вершках) і “Atlasуwki”(атлясівки).

З часом кнайпа перейшла до його зятя Едзя Тарлєрського. Напої у Едзя були чудовими, здебільшого власного виробництва, а кухня вишукана і смачна. У Едзя була гарна приповідка до відвідувачів: “Пий охоче, мило, без наказу як прадіди пили перед віком. Боьхто не напивається ані разу – той не годен зватись чоловіком!”

У 1928 році Едвард Тарлєрський посадив біля кльозету бабусю кльозетову, яка нібито збирала гроші на нову спідницю, – так і з’явився перший у Львові платний туалет. Одне з численних правил закладу вказувало, що “стосунок до бабці кльозетової має бути платний і чемний, без пропозицій”.

Тарлєрський дозволяв усім за символічну плату заходити до туалету «Атлассу». Охочих було багато, бо у ті часи на площі Ринок був базар. Відтоді, як хтось хотів піти до туалету, казав, що «йде до пана Едзя».

Сам пан Едзьо мав добре почуття гумору, про що свідчать правила для відвідувачів закладу. Наприклад:
– тарілки, склянки і стільці не можна використовувати як аргументи до своїх політичних і релігійних переконань;
– гості не можуть забирати додому ножі та виделки, а якщо й братимуть, то не більше однієї пари на місяць;
– не можна пити менше одного малого пива і більше 49 великих;
– певна кількість випитого дозволяє вимагати від господаря безкоштовної доставки гостя додому;
– якщо гість перебуває у закладі протягом години, фірма відповідає за його зуби, капелюх, портфель, паличку, і, якщо це можливо, за коханку;
– знервований гість має право побити господаря (у межах легкого тілесного пошкодження), при цьому господар не має права на захист чи реванш;
– у випадку поганого обслуговування прохання до гостей бути терпеливими, чекати, їсти, пити, залишити кафе без скандалу і оплати;
– усім клієнтам, які харчуються у закладі, рекомендується записатися до товариства “Хороша смерть” і застрахуватися.

Доля пана Едзя була цікавою, але й трагічною. Совєти разом із “Атлясом” конфіскували все майно власника ресторану. Самому Едварду Тарлєрському пощастило.

Йому вдалося вислизнути з рук НКВС. Він виїхав в Австралію, де працював до смерті простим робітником пральні.

Джерело: Брати Грім

А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини

Дякуємо!