Українська кухня – це не лише борщ і вареники: львів’янка зібрала «смачні історії» української діаспори США

Львів’янка Маріанна Душар у рамках стипендії програми імені Фулбрайта досліджувала кухню української діаспори у США. Її проєкт під назвою «Українська кухня – це більш, аніж борщ і вареники» невдовзі переросте в онлайн бібліотеку видань кулінарних книг, сайт із цікавими кулінарними історіями українців, архів для дослідників.

Як українцям в Америці вдалося зберегти культуру і традицію української кухні? Що цікавого вдалося знайти українській дослідниці, блогерці під псевдо «пані Стефа»?

Маріанна Душар побувала у понад 20 українських родинах у Нью-Йорку, Детройті, Філадельфії, Чикаго, розповідає Радіо Свобода. Переважно, це друге і третє покоління українців, народжених уже в США, але тих, які зберегли українську мову і традиції. Їхні рідні виїхали з України, втікаючи від другого приходу радянських «визволителів» у липні 1944 року.

Однак перш ніж потрапити за океан, вони певний час жили, працювали, вчились у спеціальних таборах на території Німеччини й Австрії – Displaced persons (DP). Люди, попри важкі життєві випробування, змогли забрати з батьківщини домашній архів, книжки, те, що дозволило їм зберегти українську ідентичність, культуру, мову, традицію, історію.

«Кухня переплетена з традиціями. Для прикладу, святкування Різдва, такого правильного Різдва. Я про таке лише читала і це побачила у Нью-Йорку. Наприклад, моя бабуся не пекла трьох колачів, а готувала круглий колач. А там досі печуть круглі, один на одному, три колачі і плетінку, немов замотане немовля. У це вкладена символіка свята. У нас діляться кутею, а в родинах української діаспори – проскуркою з медом.

Я порівнюю ці традиції з власним досвідом, моє сім’ї. У них досі господині печуть книші з цибулею, а посередині кулька – книшатко. В українській діаспорі гастрономічна культура збережена і настільки все хрестоматійне і непорушне, що я просто була вражена. У них була свідома місія зберегти традицію і вони нею переймались, зберігали у побуті, передавали дітям і внукам. Це жива традиція», – розповідає Маріанна Душар.

Вареники і борщ

Україна та українці відомі у світі своїми варениками і борщем, це стало неодмінним символом українськості. Часто можна почути, що на цих українських стравах постала не одна церква в діаспорі, бо так люди збирали гроші. При українських церквах діяли і донині працюють численні кухні і кав’ярні, де збираються українці, ліплять вареники і варять борщ.

Маріанна Душар у назві проєкту навмисно вказала, що українська кухня – це ще більш цікавіше, аніж борщ і вареники. А в Детройті та Нью-Йорку побачила майстер-класи з приготування пирогів.

«Я була на ліпленні пирогів у Детройті і Нью-Йорку. І це виглядало по різному. У Детройті процесом керують отці, які приїхали з Бразилії. Там на плиті стоїть широкий баняк і в ньому постійно кипить вода, варяться вареники, потім їх промивають у холодній воді, сушать і морозять. Це треба бачити! Або качалка, яка проходить по тісту і одразу вирізаються кружальця. Є інші пристосування, скажімо, вирізають склянками: чик-чик і готово. У Детройті тісто розкачують чоловіки і качалка загорнута у шматину, щоб тісто не липло, а може, щоб краще тримала мука. Я ще цей спосіб не пробувала», – каже Маріанна Душар.

У відомому українському ресторані «Веселка» у Нью-Йорку можна навіть пройти майстер-клас із ліплення пирогів, який проводить американка українського походження раз у два тижні. Його відвідують не лише українці, але й люди іншого національного походження. Хтось шукає своє коріння, призабутий смак свого дитинства, а комусь просто цікаво ознайомитись із культурою української кухні.

«Я з захопленням спостерігала, як люди бережуть те, що для них це важливо, це не імітація, це сенс життя і це дуже «якісні» українці і ними себе відчувають. А ось проблема самоідентифікації, на мою думку, є в Україні. Бо ми не відчуваємо, де наше коріння, не сягаємо глибше. Побутова самоідентифікація, щоденна не означає для українців у США, що вони закрили для себе світ», – зауважує експерт із кухні Маріанна Душар.

Українки ділились із львів’янкою рецептами своїх бабусь і показали старі кулінарні зошити.

У Чикаго Ореста Фединяк, представниця української діаспори, зберігає зошит із переписами своєї бабусі, де навіть описана традиція приготування хліба в Україні. Він дуже ретельно написаний. На одній сторінці – рецепт, вказано, в кого взятий і звідки. Можна простежити окрему історію родини, показати, як мігрували рецепти від хати до хати, як господині вдосконалювали їх. Ці зошити передаються з покоління в покоління. Це не просто їжа, наголошує Маріанна Душар, а традиція смаку.

«Медівників» багато не буває

У нью-йоркській родині Ляриси Зєлик львів’янка смакувала чотири «Медівники»: з горіхами і без, липкіший і сухіший. А ще Маріанна принесла свій. Це свідчення, наскільки багатою і різноманітною є українська кухня. Ляриса Зєлик у Нью-Йорку найбільш знана майстриня короваїв і в Українському музеї проводить курси ритуального печива.

«Я спекла «Медівник» із американських продуктів, з ірландським маслом і каліфорнійською грушкою. Це власне і є пересаджування традиції, бо нема нічого ідентичного. Мука у США інша, аніж в Україні, більш вологіша. Даєш ту ж саму кількість борошна і тісто виходить більш гливке. Це здавалося буденною річчю, і як видозмінюється, залежить від того, де живеш і які смаки в навколишніх. Американські солодощі солодші, американський медівник солодший, мабуть, цукор солодший. Мед купувала український в американському супермаркеті. Як приємно!Тобто, є нюанси і про них треба знати», – зазначає співрозмовниця Радіо Свобода.

Українки, які після DP-таборів потрапляли в США, при приготуванні їжі вчились враховувати нюанси, з яких продуктів готують і свої рецепти пристосувати до американських мірок. Так, зі склянок перейти на горнятка, дізнатись, скільки вміщає продукту столова ложка. Бо, якщо у переписі «one tablespoon», то ця столова ложка цукру чи борошна має вирівнятись ножем і оце буде дотримання рецепту. Довго українки не могли звикнути до хліба у США і американської муки.

Таких цікавих історій Маріанна Душар записала десятки. І про те, як українки звикали до одного сорту борошна і ним користувались протягом життя.

Чи ще одна історія, як у 1970-х роках в українській діаспорі відроджували моду на вишивані сукні для нареченої і дружок. І це вплинуло на декорування весільних тортів і солодощів загалом. Відтак кравчині почали освоювати і вдосконалювати кулінарський фах, елементи українського народного строю з’явились на тортах, короваях, печиві.

Донині в українській діаспорі пам’ятають «вишивані торти» і короваї Марії Хотинецької-Малецької з передмістя Чикаго. Господиня пекла на весілля і декорувала торти навіть гуцульським взором. Дехто з українок перейняв її справу.

А ще є окрема історія невеликої, але цінної книжки «Молода господиня», що вийшла у 1971 році у Чикаго і там в Українському національному музеї зберігається паперова копія. Ініціаторами книжечки були пластунки з куреня «Спартанки». Дівчатам потрібен був великий курінний прапор, щоб утвердити свою ідентичність. А грошей на його пошиття не мали. Тому і придумали кухарську книгу, знайшли для неї спонсорів і зуміли на прапор заробити, до того ж популяризувати українську кухню.

«Я просто засипана матеріалом і спершу були одні наміри щодо реалізації проєкту, а тепер хочу створити бібліотеку онлайн-видань, переважно кулінарних. Це кулінарні книжки певних громад при церквах, танцювальних клубах. Це суто американський феномен, який перейшов у діаспорні кола. Це цікава і широка тема. Хочу охопити діаспору з кількох країн: США, Бразилії, Канади, Австралії. Це буде онлайн-архів. Друге, це історії родин через їжу, що готували і як пекли. Є багато цікавих фактів», – зазначає Маріанна Душар.

Маріанна Душар хоче залучити багатьох людей до українського гастрономічного проєкту, щоб вони поділились своїми родинними смачними історіями. Показати людей через призму їжі є ще й віддзеркалення традицій кожної української родини.

Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇

☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr


А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини

Дякуємо!