22 липня 2012 року пішов із життя український актор театру і кіно Богдан Ступка.
Тривожний дзвінок пролунав у той день, коли на зйомках фільму “Одного разу в Ростові” Богдан Ступка раптово знепритомнів. В актора діагностували онкологічне захворювання. Він боровся із недугою довгих два роки, але перемогти її не зміг.
Джерело: Gazeta.ua.
Попри те, що багато членів родини були театралами – батько співав у хорі Львівського оперного театру, мамин брат був там солістом, тітка була у Львівській опері головним концертмейстером, – сам Богдан в дитинстві не мріяв бути актором. Хлопчиком він планував бути лікарем, однак відмовився від цієї ідеї, коли побачив травмовану спину двоюрідного брата – вона була закривавленою і ця рана налякала маленького Ступку.
“Сильвестр Ступка мав дуже гарний голос, і рідний брат матері, оперний співак Павло Крупник влаштував його у хор Львівського театру опери та балету”, – згадує двоюрідна сестра Богдана, Надія Дика. – “Деякий час уся сім’я жила у Львові в квартирі Павла Крупника, а потім змінила не одне помешкання. “Заробітки були незначні, доводилось їм тяжко. Але Богдан ніколи не нарікав, що батьки чогось йому не додали, хоча одягався бідніше, аніж львівські діти. Напевно, тоді в нього з’явилась оця акуратність і бережливість – в юності Бодьо любив елегантно одягатись і костюм свій дуже доглядав, сорочка була білосніжна, аж блищала”.
Підлітком Богдан спробував вступити на хімічний факультет у Львівську політехніку, проте стати хіміком йому теж не судилось – він провалив іспити.
“Я міг стати хіміком, звіздарем”, – розповідав Ступка. – “Була у мене така сторінка в біографії: я працював у Львівському університеті лаборантом-обчислювачем по змінним зіркам, і один старий професор говорив мені: я з тебе, Богданчику, зроблю астронома. Не вийшло”.
Ступка закінчив акторську студію при Львівському академічному драмтеатрі імені Марії Заньковецької, де пропрацював до 1978 року.
Перша роль в кіно викликала певні труднощі в актора. За словами Ступки, йому було дуже складно переключитись із театрального актора у кіноперсонажа. Це сталось під час зйомок фільму “Білий птах з чорною ознакою”, де Ступка грав одну із головних ролей.
“Я говорив дуже голосно, як в театрі, і мені постійно режисер повторював: “Не кричи так, говори тихіше”, – розповідав актор.
Труднощі виникали і з емоціями. В театрі Богдан Ступка звик показувати емоції гіперболізовано, в той же час перед камерами треба було грати більш стримано і природно.
“Ми ділили на двох гримувальну кімнату № 7, — згадує народний артист України Богдан Козак. – Тоді я тільки починав навчання, а Богдан був випускником театральної студії. Стрункий, завжди підтягнутий, надзвичайно елегантно зодягнений. Пригадую, любив носити метелик до сорочки — він не був побутовим актором. Богдан належав до західної школи експресивних акторів, чия енергетика заповнює собою зал. За рахунок цієї енергетики, а ще точності мови, ритмічності рухів він одразу виділявся на сцені. Він по-своєму розумів думку автора, створював власну ритмізацію слова. Коли зараз чую деякі фільми, найчастіше документальні, які він дублював, — одразу впізнаю цю “ступківську” побудову фрази”.
В 60-ті роки кращих друзів актора Романа Лемеху і Богдана Ступку у Львові називали місцевими Аленом Делоном і Жаном Габеном (слава Габена “звалилася” саме на юного Ступку). Друзі полюбляли посидіти в місцевих кав’ярнях, улюблена розташовувалася біля готелю “Інтурист”.
“Знаєте чому ми сюди ходили? Тому що за карбованець можна було взяти і каву з коньячком, і хорошу канапку, – розповідає Володимир Кіт, музикант джазового ансамблю “Медикус”, до складу якого входив і Ступка (підпрацьовував конферансьє). – І компанія хороша збиралася: художники, поети, музиканти, артисти”
“Але Богдан не був “шнапс-патріотом”, ніколи не бачили його п’яним, хоча “козу водити” любив з багатьма, згодом відомими, людьми. Після чарки кидався всіх цілувати і щось дарувати…”, – згадує Роман Лемеха.
“Я – людина без слабкостей, – казав Ступка. – “Курити кинув, поїсти ніколи особливо не любив, п’ю помірно. Одним словом, сала не люблю, горілку не вживаю. Нудно навіть”.
Богдан Ступка був дуже популярним у жіночої статі. Але це не змусило його забути про своє справжнє кохання – дружину Ларису, з якою познайомився в Оперному театрі, де в хорі співав батько Богдана, а вона була балериною.
“Нехай говорять, що хочуть, а я живу, як живу, і завжди хочу спати”, – казав актор.
Попри безкінечну зайнятість актор вважав, що в житті немає нічого важливішого за родину. І коли сім’я поповнювалася онуками, він жартував – клан Ступок розростається. З клану Ступок на сцені залишається син Остап, онук Дмитро, можливо актором буде і найменший – теж Богдан Ступка.
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!