«За ніжки обнявши, прошу…» – Забужко опублікувала унікальні любовні листи Івана Мазепи до Мотрі Кочубей

Письменниця Оксана Забужко опублікувала унікальні любовні листи гетьмана Івана Мазепи до Мотрі Кочубеївни. Закохані послання Мазепи Забужко називає скарбами, які в українців ніхто не відбере. Письменниця переконана – ці листи мали би вивчати у школах на уроках української літератури.

Про це вона написала у своєму Facebook, – повідомляє Про Львів.

“З нагоди відстояних українцями державних прав на свою мову – невеличкий “мовний подарунок” вам у стрічку. Цього літа минає 315 років, відколи, з найвищою ймовірністю (кажуть історики), було написано ось ці 12 чи не найпрекрасніших любовних листів європейського барокко – справжню епістолярну драму, що заціліла завдяки пізнішому політичному доносові і потім ще кілька століть дражнила уяву митців усього світу своєю високовольтною напругою: йому, державцеві й облеснику – за 60, вона – зовсім молоденька, і до того ж його хрещениця (а це гірше за iнцecт!), але це вона рветься до нього, вона наполягає, що хоче з ним бути, влаштовуючи вдома скандали розлюченим батькам, чий гнів і сьогодні неважко уявити, – який сюжет, які долі, які характери, а головне, недоступне ні Байронові, ні Лісту, ні Словацькому-і-кому-там-ще, зате доступне без перекладу кожному вкраїнському довбограєві)), в чому, власне, й полягає привілей “нативного володіння”, – ЯКА МОВА!

“За ніжки Вашу Милость, моє серденько, обнявши, прошу….”))

Так, я про листи Мазепи до Мотрі Кочубеївни. Стилем Іван Степанович, нівроку, володів (великий чоловік, він в усьому такий)), і куртуазности з панями йому теж було не позичати. Не знаю, чи це читають у школі на уроках літератури (як на мене – мали б!), але я якраз недавно перечитувала “по роботі” – і вкотре заново розчулилася, мов живої води напившись.

Тож ділюся, поласуйте й ви (довелося скрінити за львівським виданням 1943 р., де мовну редакцію робив Є.Пеленський, а загальну Ю.Шевельов, бо у відкритому доступі оригінальної версії чомусь не виявила, тільки “підредаґовані” під рівень розуміння сьогоднішнього школяра, а таке якраз фе робити з цілком собі живомовним, і не таким уже й далеким текстом – всього на яких неповних 100 рр. старшим за “Енеїду” Котляревського…)

Приємної лектури! Гарно все-таки відчувати, що ніхто вже в нас цього не одбере (як і всіх інших наших скарбів, завали яких нам іще розгрібати й розгрібати…) “

Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.

А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини

Дякуємо!