Якби не згаяли час у районній лікарні, могли би прижитися усі три пришиті пальці. А так – лише один
Минув тиждень, як Михайлові з Пустомитів циркулярка відрізала вдома пальці на руці. Як це сталося — вся родина досі не може відійти від шоку… «Взяли песика у волонтерки, і чоловік вирішив змайструвати йому будку, — схвильовано розповідає Галина Букартик, дружина Михайла. — Сучок на дошці відкинув йому руку, і вмить обрізало на лівій руці три пальці. Два пальці ледь трималися, один, вказівний, впав у тирсу», – пише Високий замок.
Як почула крик і вибігла з-за хати, — згадує Галина Букартик. — Усе це сталося на очах у дітей. Маємо троє дітей, вони якраз бавились надворі. Дивлюся — все кров’ю залито, чоловік тримає руку…
Галині дихання перехопило від страху і паніки. У голові пульсувала одна думка: «Що робити?». Згадала, що треба лід. Покликала батька, який взявся перебинтовувати Михайлові руку. Сама взяла з морозилки охолоджувачі й приклала до руки чоловіка. Підняла з тирси палець — його теж у лід. Поїхали до Пустомитівської центральної районної лікарні, яка найближча.
— Заходимо у кабінет у поліклініці, — каже Галина, — а там хірург обідає. Я йому кажу, що чоловікові пальці відрізало, а він мені: «Йдіть у восьмий кабінет». Пішли туди, а там нікого немає. Хірург сказав чекати на медсестру.
Тоді ми побігли до відділення «швидкої». Нас зустрів лікар і сказав, щоб ми… вийшли: «Вийдіть, ми знаємо свою роботу!». По суті, вигнав мене з кабінету. Йшла якась жінка у білому халаті, і я до неї кажу: «Покладіть палець у холодильник». Чую, лікар кричить з кабінету: «Та покладіть вже той палець у холодильник!». Чекаємо, ніхто на нас уваги не звертає. Усі дуже зайняті. Вже почала кричати, щоб на нас звернули увагу, у відповідь: «Почекайте». Нарешті чоловіку цей лікар почав забинтовувати руку і сказав, щоб чекали хірурга, який на виклику і невідомо коли буде… Нерви здавали. Розуміли, що втрачаємо час.
— Чоловіка оформили у відділення, поставили крапельницю і сказали, як тільки звільниться операційна, бо там оперує інший хірург, то візьмуть його на операцію, — веде далі Галина. — Проте коли це буде — невідомо. Питаю, що з пальцями, а мені кажуть, що пальців вже не треба. «Як не треба?! — кричу. — Чого ж ви не кажете, що не будете пришивати? І тут до мене доходить, що треба щось робити, бо чоловік втратить пальці. Викликаю «швидку», ті не хочуть їхати, бо це, мовляв, лікарня у Пустомитах має цим займатися. Благаю, кажу, що треба негайно везти чоловіка у лікарню швидкої допомоги до Львова, плачу… Погоджуються. Подруга по телефону порадила хірурга у Львові — Гната Герича. У Пустомитівській лікарні ніхто не порадив ні хірургів у Львові, які можуть пальці пришити, навіть пальці не взяли у контейнер з льодом, щоб зберегти… Сказали, що до Львова дві години їхати, і це вже не має ніякого сенсу, що вони все зроблять на місці, — тобто доампутують те, що залишилося. А Михайлові 38 років, батько трьох дітей, яких треба виховувати й на ноги ставити. Йому потрібні руки і пальці. У Пустомитівській лікарні закінчилось все скандалом. Просила медсестру дати грілку з льодом, щоб довезти до лікарні пальці, — не дала. Навіть на прохання, що ми купимо цю грілку з льодом, відмовила. І ще обурювалася, як то ми їдемо до Львова, якщо вже оформилися у Пустомитівську лікарню, мовляв, що їй тепер робити з паперами… Лікар зі «швидкої» побачив, що ми викликали «швидку» і теж почав кричати на мене: «Що ви собі дозволяєте?! Це я мав викликати «швидку»… Всі кричали на мене, а я — на них… У тій лікарні я з пальцем чоловіка бігала коридорами лікарні і шукала, хто може допомогти…
— Водій «швидкої» увімкнув сирену і до Львова ми доїхали за нереальний час — 20 хвилин. Миттєво знайшли хірурга Гната Герича, який відразу скерував: «В операційну!». Пальці чоловікові пришили, але… Час, згаяний у Пустомитах, непрофесійність медиків районного рівня зробили своє: один палець, який ще тримався на тканині руки, приживається, а два інші після операції не прижилися. Як нам сказав хірург Гнат Герич, очевидно, що втрачено час. Пальці треба було відразу покласти в лід, промити спеціальним розчином і негайно везти чоловіка у лікарню, щоб якнайшвидше оперувати, бо тканини на відрізаних пальцях відмирають.
Галина Букартик впевнена, що якби поїхали відразу у лікарню швидкої допомоги, то все би було добре, але вони поїхали у районну лікарню, яка найближча. Звісно, там медики повинні були скерувати, викликати «швидку», правильно повестися з відрізаними пальцями, а не давати їх жінці в руки, щоб вона з ними бігала по лікарні у розпачі… На жаль, прижився лише один з відрізаних пальців, — великий на лівій руці. Два інші ампутували.
— Хочу застерегти людей, бо таке може статися з кожним, ніхто не є застрахований, — каже Галина. — Хочу подякувати медикам у Львові, які зробили все можливе. Водночас не розумію, чому медичні працівники у Пустомитівській районній лікарні так з нами повелися. Адже був шанс врятувати чоловіку усі пальці…