20 забутих кінотеатрів Львова радянського періоду та що зараз на їхньому місці (фото)

7870

Які відкрили у період СРСР у Львові та як виглядають ці будівлі у наш час.

Джерело: 032.ua

Кінотеатр “Львів”

1960 року у Львові на базі павільйону важкої промисловості зі Східних торгів (1937) запрацював перший широкоформатний кінотеатр в Україні. На вулиці Самчука,12 у Стрийському парку відкрили один з найкращих тогочасних кінотеатрів – “Львів”. Кіно зі стереозвуком одночасно могло подивитися 760 глядачів. Працював він упродовж усього року. Щоденно показували до 7 сеансів. У часи незалежності тут також демонстрували фільми. Новинки кіноіндустрії можна було подивитися за дуже лояльними цінами: 15 грн станом на 2012 рік. У березні 2019 року приміщення передали у власність Палацу мистецтв. Зараз там планують зробити реконструкцію і облаштувати кінозал на першому поверсі та виставкові приміщення для музею Шевченка – на другому. Однією з особливостей старого кінотеатру були радянські автомати у холі, які збереглися до наших днів.

Кінотеатр ім. В. Короленка

У Львові на вулиці Короленка,1а колись працював кінотеатр з різними назвами. Найдовше протрималась назва на честь Володимира Короленка. Відкрили заклад 1935 року після того,як Маріан Ляйкерт орендував будинок ордену францисканців. Спершу тут показували фільми релігійної та етичної тематики. У період Другої світової війни кінотеатр майже не працював або діяв як військовий шпиталь. У 1946 році він відновив діяльність під відомою донині назвою. Подивитися фільм могло 280 людей за раз, у день проводили по 6 – 7 сеансів. Заклад проіснував до 1990 року, потім його передали Російському культурному товариству імені Пушкіна. У жовтні 2018 року на його місці відкрили Будинок воїна, де можуть збиратися українські воїни та волонтери.

Кінотеатр “Сокіл”

Посеред парку “Горіховий гай” у Львові, на вулиці Володимира Великого, 14а розташований кінотеатр “Сокіл”. Його відкрили ще 1978 року як кінотеатр “Орлятко” для дітей. У 1990-х перейменували на “Сокіл”. Розташування було дуже вигідним, бо в парк приходило багато родин – відпочити біля озер чи покататися на атракціонах. У кінотеатрі було 273 місця, щодня показували до 7 сеансів. Функціональне призначення заклад зберіг до наших днів, уже як Львівський кіноцентр (Lviv Film Center). Тут показують сучасні та ретро-фільми, кіно на даху, покази в автокінотеатрі, проводять тематичні фестивалі та події.

Кінотеатр “Дружба”

У Парку культури та відпочинку ім. Богдана Хмельницького у Львові також був свій кінотеатр. “Дружбу” звели 1952 року і це був будинок у стилі сталінського ампіру за проєктом архітектора Станіслава Соколова. Станом на 1966 рік зал вміщав 525 глядачів, демонстрували по 7 сеансів на день. Кінотеатр проіснував до початку 1990-х, а до “нульових” уже перебував у аварійному стані через затоплення. “Родзинкою” споруди була скульптурна композиція на фасаді – двох чоловіків та жінки. Задумувалися вони як три колгоспниці зі снопами в руках, але через невчасну здачу робіт, вийшла китаянка, робітник і афроамериканець, які символізували “дружбу радянського народу”. У 2000 році мерія надала приміщення кінотеатру ТОВ “Круаель”, яке мало проводити тут культурні й мистецькі заходи. Натомість фірма у 2016 році вирішила перетворити заклад на ресторанний комплекс “Парк”. За даними місцевих медіа, тепер колишній кінотеатр належить родині Дубневичів.

Кінотеатр “Арлекіно”

1946 року у Львові на вулиці Городоцькій, 295 (тепер №285) замість Народного дому Сигнівки облаштували кінотеатр “Метал”. Тут показували по два сеанси на день для 150 глядачів. Упродовж наступних 20 років заклад розширився до 200 глядачів та відкрив ще два відділення – у Рудному і Скнилові. У 1990-х почали показувати по 6 сеансів, але що у радянський, що у пострадянський період, заклад показував не дуже касові фільми і тому закрився на початку “нульових”. У наш час на місці “Арлекіно” планують відкрити інноваційну бібліотеку “Іннотеку”. Зараз тривають ремонтні роботи.

Кінотеатр “Зірка”

На вулиці Зеленій, 88 у Львові 1931 року збудували приміщення кінотеатру “Байка”. До кінця Другої світової війни він був не дуже популярним, а 1946 року його реконструювали та перетворили в “Зірку”. Кінотеатр працював увесь рік та вміщав до 350 людей. Показували по 6 сеансів на день. Свою діяльність припинив 1997 року. Згодом у приміщенні відкрили нічний клуб “Picasso”, який проіснував на цьому місці понад 20 років. У лютому 2020 року його закрили.

Кінотеатр ім. І. Миколайчука

1955 року на сучасній вулиці Личаківській, 131 відчинив двері кінотеатр ім. Галана. Будівлю спорудили у популярному на той час стилі сталінського ампіру. Перший фільм, який показали в кінотеатрі, була “Княжна Мері” (1955). Для відвідувачів діяла читальня та буфет. Свого часу це був один із найбільших кінотеатрів у Львові, але через те, що тут транслювали прем’єри із запізненням, заклад не був дуже прибутковим. На початку 90-х років установу перейменували на честь Івана Миколайчука. З часом він втратив функціональне призначення та перетворився на книгосховище Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника.

Кінотеатр “Галичина”

На вулиці Любінській, 93 у Львові 1978 року спорудили кінотеатр “Жовтень” за проєктом відомої архітекторки Людмили Нівіної. За історичними довідками, заклад був комфортабельним та найбільшим широкоформатним кінотеатром Західної України. За один раз фільм тут могло переглянути 800 людей. Згодом його перейменували на “Галичину”. З 1992 року ним користувалися територіальні громади Львівщини, часто проводили масові заходи. 2005 року його віддали у приватну власність, там діяв радіоринок.2007 року у Львові вирішили розмістити на його місці готельно-розважальний комплекс. Цілком будівлю демонтували 2013 року. Відомо, що з 2017 року на цьому місці бізнесмен Тарас Барщовський планує звести житловий комплекс з магазинами та підземним паркінгом.

Кінотеатр “Супутник”

У 1940-х роках на вулиці Повітряний, 20 у Львові запрацював кінотеатр “Супутник”. Згодом його перейменували на честь Михайла Коцюбинського, згодом – на “Стрілець”. На початку 2000-х років приміщення втратило функціональне призначення і перетворилося на популярний нічний клуб “Далі”. Згодом і цей заклад занепав, аж поки у 2015 році його не реорганізували у ЛКП “Культурно-мистецький центр “Супутник“. Зараз на базі підприємства влаштовують тематичні заходи, демонструють фільми, займаються з дітьми, проводять творчі вечори та симпозіуми.

Кінотеатр “Дзвін”

У сквері на вулиці Шептицьких,45 неподалік костелу Ольги і Єлизавети у Львові у 1940-х роках спорудили Перший літній кінотеатр. Розмістили його на місці колишнього базару братів Гредель як тимчасове місце для показів кіно. Оскільки інших кінотеатрів у цій частині Львова не було, він користувався популярністю. Відтак вирішили пристосувати його і до холодних пір року – так виник “Маяк”. У 1960-х роках більшу частину репертуару складали індійські фільми. У 1990-х заклад перейменували на “Дзвін”. Окрім показів кіно, тут часто влаштовували концерти, але застаріла техніка вплинула на популярність кінотеатру, який занепав. Уже в 2000-х роках він не працював, а 2007 року місто вирішило передати споруду в оренду, щоб створити Культурно-мистецький центр ім. С. Бандери. Центру тут так і не зробили, але в березні 2019 року погодили створення комунального “Меморіального музею Гідності” на місці “Дзвону”.

Кінотеатр “Марисенька”

Після Першої світової війни, 1918 року на площі Генерала Григоренка,5 відчинив свої двері кінотеатр “Марисенька” (“Królowa Marysieńka”). Його назвали на честь Марії Казимири Луїзи де Лагранж Аркен, дружини короля Польщі Яна ІІІ Собеського. Як на післявоєнний період, заклад був дуже комфортабельним та вміщав 600 людей. 1926 року його викупив Тадеуш Кухар та зробив у приміщенні реконструкцію. З того часу заклад став комерційно привабливим для проведення розважальних подій. Показували тут як романтичні художні фільми, так і освітні стрічки для школярів (учням у кінотеатрі робили знижки). Перед Різдвом і Великоднем влаштовували кіноакції для малозабезпеченої публіки. З 1930 року кінотеатр став одним із чотирьох на весь Львів, де показували звукові фільми. Заклад функціонував аж до 1941 року, у приміщенні розмістили також Державний театр мініатюр і театр СС та поліції у часи німецької окупації. Після Другої світової війни його переобладнали й перейменували на “Москву”, із 1948 року приміщення передали Клубу культури прикордонників. Функціональне призначення будівля відновила з 1965 року, коли тут відкрили дитячий кінотеатр “Піонер”. Він проіснував аж до 1991 року, поки сюди не поселили Львівський академічний духовний театр “Воскресіння”, який діє донині.

Кінотеатр “Мир”

На проспекті Чорновола,2 у 1966 році спорудили кінотеатр “Мир”, який проіснував до наших днів. Свою назву він не змінював аж до початку 1990-х, потім його перейменували на “Клекіт”. Під такою назвою він функціонував до 2001 року. Будівля, зведена архітектором Станіславом Соколовим, майже не змінилася до 2020 року. Лише з 2012 року в приміщенні відкрили нічний клуб “Міленіум”, який у 2017 році перетворили на Malevich.

Кінотеатр “Україна”

На розі проспекту Шевченка й площі Галицької наприкінці 19 століття звели будівлю Галицького акційного іпотечного банку. Зараз тут також діють філії різних банків та магазинів, а ось на Різдво 1936 року у приміщенні відкрили кінотеатр “Європа”. Діяв він у подвір’ї Іпотечного банку в прибудованій споруді, але все одно вважався одним із найкомфортніших у Львові. Заклад вміщав одночасно 700 глядачів. У період радянської та німецької окупації називався “Кріпо” та “імені Леніна”, а після Другої світової війни – “Україна”. Така назва збереглася за ним до 1991 року, як і функціональне призначення. Кінотеатр у центрі міста був популярним і знаним як місце показу найкращих і найновіших стрічок. Довгий час у закладі був власний джаз-оркестр на 15 осіб, що грав хіти у фойє, діяв буфет. Показували до 8 сеансів щодня. У часи незалежності відкривалися інші, більш потужні кінозали, тому “Україна” проіснував до 2006 року. У 2007-му його перейменували в “Галицький центр кіномистецтв” і частково здали в оренду кав’ярні. Планували зробити реконструкцію, але так і не змогли. Потім здали приміщення під торгові площі, а згодом демонтували і сам зал.

Кінотеатр “Літак”

1972 року парк “Боднарівка” на перетині вулиць Стрийської та Наукової у Львові прикрасила незвична авіаспоруда. У зеленій зоні встановили списаний пасажирський літак АН-10, який переобладнали під дитячий кінотеатр “Літак” на 50 місць. Фільми показували на вихідних: вдень були сеанси мультиків для молоді, а ввечері – показували кіно для дорослої аудиторії. Подібні екзотичні споруди встановлювали не лише у Львові, а й у Києві, Кривому Розі, Луцьку та Житомирі. За деякими свідченнями, у 1998 році в літаку сталася пожежа, після чого повітряне судно демонтували, а на його місці почали спорудження церкви Святих мучеників Бориса та Гліба УАПЦ.

Кінотеатр “Вокзал”

Із 1951 року на другому поверсі відомої всім будівлі Головного залізничного вокзалу у Львові розмістили невеликий кінотеатр. У “Вокзалі” вміщалося 144 людини та показували до 5 фільмів на день. Заклад розважав подорожуючих аж до 1989 року, після чого перестав функціонувати.

Кінотеатр ім. Шевченка

У 1950-х роках на сучасній вулиці Замарстинівській, 130 діяв популярний кінотеатр, названий на честь Тараса Шевченка. Заклад облаштували 1946 року в двоповерховому будинку. Функціональне призначення кінотеатр зберігав до 1958 року. Сама споруда збереглася до наших днів, зараз вона належить Львівській філії Українського товариства сліпих (УТОС).

Кінотеатр “Парк”

Орієнтовно 1944 року на території сучасного парку ім. Франка, у південно-східній частині діяв кінотеатр “Парк”. Нова споруда вміщала 684 глядачів. Пік популярності закладу припав на 60-ті роки, оскільки в репертуарі були новинки радянського і європейського кіно. Втім, очевидці відзначали некомфортність приміщення, яке запам’яталося дерев’яними стінами та постійною сирістю. Будівля простояла в парку до 1990-х, але згодом її розібрали у зв’язку з аварійністю.

Кінотеатр ім. Довженка

1987 року у Сихівському районі Львова збудували новий кінотеатр, який назвали на честь Олександра Довженка. Під такою назвою він проіснував до 2003 року. Згодом його перейменували на “Кіно”. 2006 року приміщення увійшло до мережі кінотеатрів “Кінопалац”, нові власники відновили стару назву, під якою львів’яни знають кінотеатр і зараз. Це один із небагатьох старих кінотеатрів, що зберегли своє функціональне призначення до наших днів. Згодом місце показу фільмів перетворили на комунальний “Культурно-освітній центр імені О. Довженка”. У такому статусі він проіснував до весни 2018 року, тут запрацював концертний зал та коворкінг. Два роки тому його перетворили у Центр Довженка (Lviv Dovzhenko Centre), де відбуваються різноманітні культурні та мистецькі події.

Кінотеатр “Аполло”

Мало хто знає, що на початках 20 століття в приміщенні Львівської національної філармонії на вулиці Чайковського, 7 діяв кінотеатр. “Аполло” почав функціонувати 1911 року з ініціативи Галицького музичного товариства. Це був елітний та дорогий заклад, де показували прем’єри. Пік популярності кінотеатру припав на 1930-ті роки, коли окрім німих стрічок репертуар поповнився звуковими фільмами. На початку Другої світової війни “Аполло” був одним із небагатьох закладів, що зберегли функціональне призначення. Але львів’янам пропонували до перегляду вже не європейські новинки, а радянщину: “Ленин в 1918 году”, “Чапаєв”, “Щорс”, “Великий гражданин”, “Дети капитана Гранта”, “На Дальнем Востоке” та ін. Під час німецької окупації кінотеатр повністю припинив свою діяльність.

Кінотеатр “Водевіль” (“Vaudeville”)

На сучасній площі Григоренка,3 серед багатьох інших важливих закладів, діяв кінотеатр “Водевіль”. Розмістили його у спорудженій 1911 року новобудові – приміщенні Акціонерного Союзного Банку за проєктом Альфреда Захаревича. На першому поверсі розташувалася популярна “Варшавська” кав’ярня, згодом у будівлі відкрили й кінотеатр. Вхід у розважальний заклад був зі сторони сучасної вулиці Є. Гребінки. Відомо, що кінотеатр працював з 16:00 до 23:00. Репертуар змінювали щоденно, але заклад не став популярним. Тому його закрили 1921 року. У нас час тут діє обласне управління МВС.