Мабуть, нема такого українця, який бодай раз у житті не чув би пісню у виконанні тріо Мареничів.
Свого часу цей гурт був шалено популярним в Україні та за кордоном. Пісні Мареничів ніби й прості на перший погляд, проте їхня мелодійність та оригінальність заворожували з перших нот.
Свого часу сам Муслім Магомаєв захоплювався ними, що вже казати про радянських чиновників, які хотіли бачити тріо на урядових концертах. І водночас радянська влада неодноразово вставляла палки в колеса виконавцям, чинила на них моральний тиск, забороняла виступати поза межами однієї (!) області.
Зрештою, заздрісників було чимало і серед колег по сцені…
Був час, коли виконавці жили по кілька місяців без зарплати і думали, що їм доведеться виїхати з країни. Про це розповіла у своєму Facebook солістка тріо Мареничів Антоніна Маренич, яка, до речі, є уродженкою міста Самара, що в Росії, – повідомляє Про Львів.
“Я вже розповідала, що після всього 5-6 показів по телебаченню, і звучанню на радіо, ми працювали по три концерти на день, а інколи й по чотири (зараз розкручують виконавців рік-два). Популярність прийшла з блискавичною швидкістю і набула такого розмаху, що ми про таке навіть не мріяли, і від цього були розгублені. До такої популярності ми були не готові, не були готові і всі, хто нас не дооцінював і не сприймав нас всерйоз. Всі хотіли нас чути, бачити в Україні і не тільки. Нас хотіли чути на всіх урядових концертах, на фестивалях. Як ми могли встигнути всіх задовольнити своєю присутністю?
Коли з Києва ще навесні подзвонили і сказали: “Негайно пришліть документи на “Тріо Маренич” для подання на звання заслужених артистів”, то в Луцьку затримували як могли: то загубили, то за шафу впали. І нарешті відправили.
Дехто з колег говорили : “Та що вони співають? Вони – безголосі!”
Композитор А. Штогаренко на одному із засідань в Києві з трибуни сказав: “Тріо Маренич спаплюжили українську народну пісню!”
На Українське товариство в Києві приходило море запрошень з-за кордону, з багатьох країн, приїхати на гастролі. Вони відговорювались, придумуючи, що то ми хворіємо, то я вагітна, то я щойно народила.
Муслім Магомаєв в одному із своїх інтерв’ю сказав: “Я б хотів дати азербайджанській пісні такі легкі крила, як “Тріо Маренич” – українській!”
Наказ Міністерства культури України.
В той час міністром культури був Безклубенко. В грудні нас ознайомили з наказом. Визвали в обком партії, зачитали і запитали: “Ви згодні??”
Валерій: “Ні!”
Я намагалась щось пояснити. Та де! Там таке почалось!!! (уривок з фільму жахів). На нас всі напали, почали кричати, а одна з обкомівців аж почервоніла від нашого протесту. Нас не хотіли вислухати. В чому тільки нас не звинуватили!!!
І поплелись ми додому. В мене було таке відчуття, що в голові щось взірвалось.
Оскільки нам заборонили працювати за межами Волині, філармонія оголосила кілька концертів в області. Перше відділення працювали ВІА “Світязь” і Василь Зінкевич. Друге віддідення ми – “Тріо Маренич”. На третьому виїзді в Ковелі, де було оголошено три концерти, на першому відспівали 3 чи 4 пісні, і я відчула, що мені погано. Так гаряче стало і я попросила закрити куліси. Всі забігали, визвали швидку. В лікарні лікар мені сказала, що я втратила хлопчика.
Живемо в пригніченому стані, в голову лізуть різні думки. Ми ж не знали, за яким сценарієм будуть розвиватись події далі і що нас чекає. Можливо, думали ми, доведеться виїхати з країни, стати дисидентами. Сидимо місяць, другий, третій, без зарплати. Десь на початку квітня йду я в Луцьку по вул. Радянській (зараз вул. Лесі Українки), підійшов до мене О. Богачук (авт. “Тиші”) і каже: “Зробіть мою пісню.” Я відповіла: “Нам зараз не хочеться нічого робити.”
“У мене брат працює в Києві. Він про вас напише таку статтю, що вам буде місця мало! Я шкодую, що дав вам “Тишу””.
Я промовчала і повернулась додому. Заходжу в квартиру, а Світлана запитує: “Антоніна, ти чого така біла, що трапилось?”
Я вже розповідала, що після всього 5-6 показів по телебаченню, і звучанню на радіо, ми працювали по три концерти на…
Gepostet von Антоніна Маренич am Mittwoch, 13. Mai 2020
Роксоляна Панич, для Про Львів
Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
