«Тріо Маренич спаплюжило українську народну пісню!» – Антоніна Маренич розповіла, як їх знищували і виживали з країни

Мабуть, нема такого українця, який бодай раз у житті не чув би пісню у виконанні тріо Мареничів.

Свого часу цей гурт був шалено популярним в Україні та за кордоном. Пісні Мареничів ніби й прості на перший погляд, проте їхня мелодійність та оригінальність заворожували з перших нот.

Свого часу сам Муслім Магомаєв захоплювався ними, що вже казати про радянських чиновників, які хотіли бачити тріо на урядових концертах. І водночас радянська влада неодноразово вставляла палки в колеса виконавцям, чинила на них моральний тиск, забороняла виступати поза межами однієї (!) області.

Зрештою, заздрісників було чимало і серед колег по сцені…

Був час, коли виконавці жили по кілька місяців без зарплати і думали, що їм доведеться виїхати з країни. Про це розповіла у своєму Facebook солістка тріо Мареничів Антоніна Маренич, яка, до речі, є уродженкою міста Самара, що в Росії, – повідомляє Про Львів.

“Я вже розповідала, що після всього 5-6 показів по телебаченню, і звучанню на радіо, ми працювали по три концерти на день, а інколи й по чотири (зараз розкручують виконавців рік-два). Популярність прийшла з блискавичною швидкістю і набула такого розмаху, що ми про таке навіть не мріяли, і від цього були розгублені. До такої популярності ми були не готові, не були готові і всі, хто нас не дооцінював і не сприймав нас всерйоз. Всі хотіли нас чути, бачити в Україні і не тільки. Нас хотіли чути на всіх урядових концертах, на фестивалях. Як ми могли встигнути всіх задовольнити своєю присутністю?

Коли з Києва ще навесні подзвонили і сказали: “Негайно пришліть документи на “Тріо Маренич” для подання на звання заслужених артистів”, то в Луцьку затримували як могли: то загубили, то за шафу впали. І нарешті відправили.

Дехто з колег говорили : “Та що вони співають? Вони – безголосі!”

Композитор А. Штогаренко на одному із засідань в Києві з трибуни сказав: “Тріо Маренич спаплюжили українську народну пісню!”

На Українське товариство в Києві приходило море запрошень з-за кордону, з багатьох країн, приїхати на гастролі. Вони відговорювались, придумуючи, що то ми хворіємо, то я вагітна, то я щойно народила.

Муслім Магомаєв в одному із своїх інтерв’ю сказав: “Я б хотів дати азербайджанській пісні такі легкі крила, як “Тріо Маренич” – українській!”
Наказ Міністерства культури України.

В той час міністром культури був Безклубенко. В грудні нас ознайомили з наказом. Визвали в обком партії, зачитали і запитали: “Ви згодні??”
Валерій: “Ні!”

Я намагалась щось пояснити. Та де! Там таке почалось!!! (уривок з фільму жахів). На нас всі напали, почали кричати, а одна з обкомівців аж почервоніла від нашого протесту. Нас не хотіли вислухати. В чому тільки нас не звинуватили!!!

І поплелись ми додому. В мене було таке відчуття, що в голові щось взірвалось.

Оскільки нам заборонили працювати за межами Волині, філармонія оголосила кілька концертів в області. Перше відділення працювали ВІА “Світязь” і Василь Зінкевич. Друге віддідення ми – “Тріо Маренич”. На третьому виїзді в Ковелі, де було оголошено три концерти, на першому відспівали 3 чи 4 пісні, і я відчула, що мені погано. Так гаряче стало і я попросила закрити куліси. Всі забігали, визвали швидку. В лікарні лікар мені сказала, що я втратила хлопчика.

Живемо в пригніченому стані, в голову лізуть різні думки. Ми ж не знали, за яким сценарієм будуть розвиватись події далі і що нас чекає. Можливо, думали ми, доведеться виїхати з країни, стати дисидентами. Сидимо місяць, другий, третій, без зарплати. Десь на початку квітня йду я в Луцьку по вул. Радянській (зараз вул. Лесі Українки), підійшов до мене О. Богачук (авт. “Тиші”) і каже: “Зробіть мою пісню.” Я відповіла: “Нам зараз не хочеться нічого робити.”

“У мене брат працює в Києві. Він про вас напише таку статтю, що вам буде місця мало! Я шкодую, що дав вам “Тишу””.

Я промовчала і повернулась додому. Заходжу в квартиру, а Світлана запитує: “Антоніна, ти чого така біла, що трапилось?”

Роксоляна Панич, для Про Львів

Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.

Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини