Пандемія коронавірусу використовуватиметься владою України для виправдання своїх помилок. Друга хвиля COVID-19 може стати більш небезпечною, ніж перша, з погляду загроз для здоров’я громадян і економіки.
Президент України Володимир Зеленський не розуміє, як працює економіка. Це не було б проблемою, якби в його команді були справжні економісти-професіонали. Але слабка кадрова політика глави держави ставить його на межу катастрофи.
Про це та багато іншого в ефірі програми “Гостре питання” на телеканалі ObozTV розповів екссекретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Данилюк.
– Чи боїтеся ви коронавірусу?
– Так, є певне побоювання. Як це може впливати на мене, на моїх близьких. Але також як це опосередковано може впливати на життя українців.
Коронавірус – це небезпека не тільки для здоров’я громадян. Він також впливатиме на майбутнє. Якщо зараз уряд не впорається з пандемією, це значить, що країна буде слабкішою, а люди – біднішими. Це те, чого треба не тільки побоюватися, а робити все можливе, щоб цього не трапилося.
– Репліка глядачки: “Коронавірус – це фейк і розробка Кремля. У нас проблем і так вистачає, президент підіграє Америці”.
– Мені це важко коментувати. Коли така кількість людей у світі загинула, говорити, що це фейк… Це схоже на те, як деякі особи дуже активно стверджували, що не було Голодомору, або називали фейками інші очевидні речі.
Коронавірус вдарив по багатьох країнах. І ті, хто спершу недооцінював можливу загрозу, зараз платять дуже високу ціну. І, на жаль, ця ціна сплачується життями людей.
Згадайте країни, які просто заплющили на це очі. Бразилія зараз розташовується на третьому місці у світі. Росія. Якоїсь миті вони робили вигляд, що просто нічого не відбувається, а зараз там дуже великий рівень захворюваності, багато загиблих.
Влада має відповідально до цього ставитися. Не імітувати, що роблять інші, і не реагувати на популярність певних ідей. Це відповідальність за конкретне життя кожного конкретного громадянина.
– Наступна репліка: “Я втратила роботу, і таких, як я, багато. Ось заслуга чинної влади. Все це через карантин”.
– Карантин серйозно ударив по економічній активності в Україні. Дуже багато українців або вже втратило роботу, або може втратити в найближчому майбутньому. Найстрашніше, що потім вони не зможуть знайти іншої роботи. Друге – це рівень зарплат. Якщо економіка не розвиватиметься, рівень зарплат падатиме.
Так, це безпосередній ефект від карантину. І тому дуже важливо вводити його в правильному форматі, щоб не було обмежень, які не дають результату, тобто не стримують вірус, але б’ють по економіці.
– Чи є у вас відчуття, що зараз коронавірусом влада прикриває свої помилки?
– Є таке відчуття. Хочу сказати, що це буде і в майбутньому. Всі помилки, навіть зміни клімату, прикриватимуться коронавірусом. Так пощастило владі, що зробиш.
Зараз Україна виходить з першої хвилі коронавірусу. Впевнений: буде друга. Я хотів би, щоби влада зробила всі висновки, не шукала винних, а просто готувалася б до другої хвилі. Тому що вона може виявитися набагато небезпечнішою, ніж перша.
– Щодо здоров’я чи економіки?
– Пов’язані речі.
– Наступна репліка: “У Зеленського й правда туман в голові в питаннях економіки”?
– Чи є в нього розуміння певної економічної логіки? Як працює економіка, сфера фінансів? Ні. Чи повинен президент мати ці знання? Не завжди. Залежно від того, хто в нього в команді.
Але ж проблема була тоді (коли ми посилаємося на плівки, записані в кабінеті прем’єра), що й прем’єр не мав економічного розуміння. Навіть більше – він не мав економічної освіти, не мав розуміння, як економіка працює.
– Я з вами погоджуюся. Єдине додам. Можливо, не повинен розбиратися у всіх сферах держави за однієї умови: якщо відповідальність за все, що відбувається в державі, не лежить на ньому.
– Чекайте-чекайте. Ми створили таку ситуацію й починаємо в неї вірити. Президент чомусь вважає, що він за все відповідає.
– Президент як інститут – ні, президент Зеленський як фігура – так.
– Він зробив так, щоб більшість українців у це повірила. І він через це дуже серйозно постраждає.
З такою кадровою політикою гарантовано він провалить свою місію.
– Яку?
– Яку він зараз намалював. Що буде економічне зростання, буде мир, буде прорив у кожній сфері. Цього можна було досягнути через дотримання Конституції, через формування державних інституцій, через правильну кадрову політику. Цього зараз немає.
Якщо все сконцентрувати на собі з такою слабкою кадровою політикою – це рецепт катастрофи.
– Але ж президент сам нещодавно сказав: “Я не можу знайти міністрів”. У якій країні з такою формою правління, як в Україні, президент повинен шукати міністрів?
– Невже ви думаєте, що в Україні немає сильних кандидатів на посади міністрів?
– Я переконаний, що президент не повинен цим займатися. Але якщо він про це говорить, він цим займається.
– Знаєте, щоразу він про це говорить, і люди потрохи звикають, що так і має бути. Так не має бути.
Навіть якщо він не буде цим займатися, якщо кадровий добір якісний, тоді навіть і це можна пробачити. Але, на жаль, цього немає.
Інколи виникає враження, що є певний профіль, під який шукають. І цей профіль не професійний. “Як має виглядати міністр культури? Так. От такого мені й приведіть”.
Думаю, що шукають під кліше.
– Може, просто лояльного шукають? Має бути свій.
– Є декілька параметрів, але, на жаль, професійності серед них немає.
– Є в команді президента люди, які добре знаються на економіці, на фінансах, завдяки яким він може заповнити ці пробіли?
– Є. Навіть зараз є. У Кабміні є кілька людей.
– Наступне питання: “Ви самі пішли із Зе-команди чи вас попросили?”
– Я сам прийшов і сам пішов.
– А чому пішли? Пам’ятаю, це була майже епопея.
– Насправді, жодної епопеї не було. Це трапилося в складний період влітку, коли будувалися нові підходи до управління країною. Я був проти таких підходів.
Коли Володимир Зеленський будував систему, за якої вся влада концентрується в президента, я йому говорив, що це є не тільки небезпечним для нього, а дуже небезпечним для країни, бо робить її слабкішою.
Я бачив інший підхід до формування Верховної Ради. Коли минули вибори і я зрозумів, що вже є монобільшість, то був проти того, щоб цю монобільшість сприймали за стадо баранів.
Хоч якість парламенту й неадекватна, але однаково це парламентсько-президентська республіка. Тому таке ручне управління Адміністрацією президента я не сприймав.
Я вірю в державні інституції. Щойно ти починаєш зневажати державні інститути, ти маєш бути на базарі, а не в кріслі президента.
У мене є підхід до формування Кабінету міністрів. На жаль, формування такого слабкого Кабміну, що було зроблено у вересні, я теж не міг сприймати, тому що вбачав серйозніші ризики в цьому. Я попереджав президента, що всі помилки Кабінету міністрів, усі помилки Верховної Ради стануть його помилками.
Саме через цю концентрацію влади я ухвалив рішення піти.
– Ви бачили, що парламент намагаються перетворити на “стадо баранів”. Це розуміли?
– Коли ви так ставитеся до фракції, тоді не ображайтеся, коли за деякий час вона почне розпадатися, нічого не голосуватиме. Тому що врешті-решт депутати починають створювати власну суб’єктність.
– За рік фракція “Слуга народу” почала відстоювати свою самостійність?
– Ви ж бачите, що це відбувається зараз. І це тільки початок процесу.
– Буде конфлікт між парламентом і Офісом?
– Звісно. Він виникне, і, думаю, це завершиться достроковими парламентськими виборами. Хоча б тому, що це не стадо баранів.
– Пам’ятаєте, що нещодавно говорив президент під час пресконференції? “Поки парламент голосує за потрібні законопроєкти, я їх не розпускаю”.
– Президент у такий спосіб штучно перебільшив свою суб’єктність.
У чому величезні ризики для президента? Він щоразу збільшує очікування від себе.
В Україні було багато прикладів, коли хочеш розігнати, а вже не можеш. Але ти вже сказав “А”, а “Б” – не можеш. З цього починається лавиноподібне падіння суб’єктності. На очах. Вона буде просто завалюватися.
І це буде тим самим моментом – коли “нішмагла”.
– Чи потрібно українцям чекати дефолту?
– Не треба його чекати. Дефолт – це банкрутство країни, кожного українця. Нічого доброго це не приносить. І ті, хто зараз до цього штовхають, хочуть досягти хаосу в країні та скористатися цим хаосом.
Тому давайте будемо очікувати не дефолту, а повернення до зростання економіки, до того, що в Україну почнуть приходити інвестиції та створюватися робочі місця.
– Чи є загроза дефолту?
– Загроза є.
– Велика?
– Думаю, що ні. Через те, що, мені здається, і в президента, і в прем’єра вже є розуміння, що дефолт дуже небезпечний для влади на цьому етапі. Вони не допустять.
Тому що дефолт – це банкрутство, а банкрутам грошей не дають. Зараз економіка падає. Єдине джерело фінансування – це запозичення. Це те, чого хотілося б уникнути, але в цій ситуації інших варіантів просто немає.
Президент це дуже добре розуміє, тому що альтернативи немає.
– Далі: “Дайте хорошу дієву пораду, куди інвестувати 5 тисяч доларів, щоб нормально заробити?”
– Якби я дав таку пораду в Сполучених Штатах, мене б одразу заарештували. Людей, які не мають освіти у фінансах, не розуміють ризиків, дуже просто штовхнути до якихось рішень, де вони можуть просто втратити свої гроші.
Тому я до цього ставлюся абсолютно відповідально. І точно зараз в ефірі про це не говоритиму.
Єдине, що б я зараз порадив – я радий, що в людей є ці гроші. Але я б трошки почекав і просто подивився б на негативний сценарій. Бо якщо трапиться друга хвиля коронавірусу, можливо, цій людині, яка ставить питання, ці гроші можуть знадобитися.
– Лишити “подушку”?
– Так, я думаю, що це важливо.
Якщо є повна віра у владу, в уряд, що він впорається й допомагатиме, тоді зараз можна розглядати можливість інвестування. Але я б не поспішав.
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
