Допис у Facebook священника ПЦУ Віктора Мартиненка про розкішне вбрання священників Києво-Печерської Лаври вартістю у десятки тисяч євро викликав великий ажіотаж. Отець відреагував на публічну дискусію ще одним дописом. Він закликає церковників відмовитися від надмірних розкошів, дорогого вбрання та золота на куполах. “У 21 столітті дивно виглядає уся ця естетика циганських баронів або халата улюбленої жінки хана. Вам не здається, що Євангелісти перевертаються у мощовиках?” – пише Віктор Мартиненко.
“Попередній мій допис спровокував широку дискусію. Чесно сказати, я цьому радий. Я не про особистості, чи гасла на кшталт “геть попів”, я про речі серйозніші.
Як ви замітили, я не говорю про, маєтки чи машини, а про речі суто церковні – різи, хрести.
Зрозуміло, що справа не лише у владиці Павлу, – проблема набагато ширша. Просто він має доступ до великих ресурсів, хто має менші ресурси – шиють трошки скромніші ризи, – але мріють про такі як у Павла))
Впевнений, нам треба в корені поміняти свій погляд на такі речі. У 21 столітті дивно виглядає уся ця естетика циганських баронів або халата улюбленої жінки хана.
Мені заперечать, мовляв це – наша православна традиція. – Не традиція, а застарілі форми і вони віджили своє, їм місце у музеї. Ми ж не оздоблюємо автомобілі чи смартфони у стилі бароко? Тож і церковна богослужбова естетика повинна бути сучасною, простішою, бо ця середньовічна азіатчина вже не сприймається суспільством.
Хіба не можна з простої, не вичурно-коштовної тканини пошити ризу, і в простій панагії, без смішних шапок ціною в джип, служити Слову? Невже слава Божа від того применьшиться?
Для мене прикладом у цьому є Західна Церква у останні роки, і, зокрема, папа Франциск. Нажаль ми в цьому безнадійно відстали.
Я, чесно, не розумію тієї кічової естетики. Я не розумію навіщо в кожному селі ці безобразні “золоті” куполи. Хоча і справжніх золотих не розумію. Навіщо оклад Євангелія ціною з кількадесятрічну пенсію старушки-парафіянки? Вам не здається, що Євангелісти перевертаються у мощовиках? До речі, про мощовики. Балдахін над мощами блаженної Матрони коштує міліон доларів, при тому, що сама блаженна, будучі інвалідом півжиття провела на брудному рядні. І зараз тисячі людей живуть на таких ряднах.
Іконостаси за десятки тисяч баксів, коли за храмом туалет – дірка в дошках. Ой, зараз, скажуть що я бездуховний, а але я щиро переконаний, що не можна ставити золоті куполи та іконостаси, коли немає теплого, зручного і чистого туалету для парафіян.
Завжди кажу колегам: часи змінилися, нашу субкультуру не розуміють! Наша “цветовая дифиффренциация штанов”, чи то нагород, смішна для сучасної людини. Які цяцьки не були б на попові, якщо він не зв’яже двох слів – його не сприймають.
Нарядами нікого не здивуєш, але гірше , – відвернеш від Христа.
От такі думки…
І ще, – загадав собі таке великоднє бажання. – Щоб ієрархи усіх юрисдикцій, за кілька днів, збираючись на великодню службу, подумали, що багато сімей, які будуть дивитися їхні трансляції, витратили на страви у кошик чи не останні свої заощадження, і подумавши про це, сховали свої пасхальні обновки у шафу. До кращих часів)”
Попередній мій допис спровокував широку дискусію. Чесно сказати, я цьому радий. Я не про особистості, чи гасла на кшталт…
Gepostet von Віктор Мартиненко am Dienstag, 14. April 2020
Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини