“Ми давно в д*пі… Не хочу жити в СРСР, де всі мають взятися за руки і радіти, що на столі є олів’є… А я хочу більшого!” – Даша Малахова

0
1792

“Ось я і знайшла час, щоб подивитися привітання президента та колег українцям….”

Про це на своїй сторінці у Facebook пише українська акторка та телеведуча Даша Малахова:

“Президент – це гарант. Ніби він і є тією людиною, що нагадує нам, жителям країни – що добре, а що ні з точки зору держави. А отримали ми нагадування, що життя прекрасне – а це, ніби не його задача нагадувати. Але…

Чесно? Мені сподобалося. Зроблено дуже рукасто. Цінності розведені компотом доброти (сильно розведені), прикрашені естрадними гостями 95 кварталу, притрушені звичайними людськими потребами, які видають за цінності, бо цінності розвели компотом доброти.

Чому я вважаю що цінності державності не можна перемішувати в коктейлі з «перепоєм», збиранням грибів і наклеюванням плитки в ванній – навіть в скаженому бажанні президента подобатися народові?

Права людини.

Мої сусіди в Київі б’ються і досить сильно і постійно, там діти і держава нічого не робить. Діагноз: Немає державної точки зору і принципів.

Закон.

Перед від’їздом в мене вкрали на вулиці телефон – поліція сміялася, коли я спитала, чи можна щось зробити. В наступну добу я дізналася все про те, як поліція живе з цого. Діагноз: Немає державної точки зору і принципів.

Виконавча влада.

Батько моїх дітей не підтримує іх ніяк, але держава не допомогає таким батькам як я. Взагалі. Діагноз: Немає державної точки зору і принципів.

Культура.

Я працюю в театрі якій став популярним, в ряд іншими театрами, коли перестали приїздити російські театральні антрепризи і українці пішли в свої театри. Якщо вони повернуться – гаплик українському театру, якій тількі почав розвиватися в якості і кількості за останні 4 роки. Так само буде і з виконавцями, які, доречі, ще не розуміють цого. Діагноз знаєте.

Національна ідея. Традиції.

Щодня мені пропонують придбати за копійки експозиційні музейні екземпляри. Українські музеї знищуються руками влади. Вони нікому не потрібні. Етнографія в жопі. Тепер представником української культури є віник. Вінник, сорі. Діагноз.

Державна освіта.

Як власник приватної школи скажу, все робиться нашвидкуруч, бецінносно, просто щоб справити враження. Нічого не будується на майбутне. Створюються нові формати зі старими людьми. Але без цінностей і тренінгів – це не можливо. Це трагедія яку ми зрозуміємо згодом. Та сама хвороба.

Охорона здоров’я.

Люди які мали цінності – пішли, або залишились принципово, тому що іх хотїли підти. Але довго в структурах де головною цінностю є – подобатися народові вони не залишуться. Хвороба.

Ми давно в жопі.

Але, раніше влада хоч це визнавала. Тепер нам пропонують радіти тому, що сонечко світить. Дякую, пане Президент, але я хочу більшого від вас. Не за те ми платимо вам, щоб знімати кліпи в стилі «Love Actually», у вас тепер інша робота та задачі.

Не хочу, щоб мій президент говорив те, що хоче почути його електорат і тим самим знищував справжні цінності – традицій, культури, науки, державності і історії.

Не хочу жити в СРСР, де всі мають взятися за руки і радіти, що на столі є олівье, а зранку «болить голова». Чому? Мабуть це зовсім не моє і я боюся, що наступного року він буде розповідати що «отрыжка» – це чудово. А я хочу більшого.

Ну, подивимось. Але будинок, тут, в Англії, ми поки не перестанемо шукати.

Скажете “победителей не судят»? Ну, там згадався переможний процент – і щось мені думається він вже змінився. Хоча, нікому з нас не вигідно щоб розчарування мало вагу. Я все ще не підтримую, але вірю в диво.

P.S. Фото щойно зробила – це Святий Острів, тут живе 162 жителя і саме з цого острова бере початок християнство в Англії.”

Ось я і знайшла час, щоб подивитися привітання президента та колег українцям. Президент – це гарант. Ніби він і є тією…

Gepostet von Dasha Malakhova am Mittwoch, 1. Januar 2020

Алла Гунченко для Україна Неймовірна

Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.